«Марія Склодовська-Кюрі». Сценаристи: Марі Ноель, Андреа Столл. Режисер: Марі Ноель. Оператор: Міхал Енґлерт

У ролях: Кароліна Ґрушка, Шарль Берлінґ, Іза Куна, Даніель Ольбрихський, Пйотр Ґловацький, Ян Фрич. Виробництво: Польща, Німеччина, Франція, Данія. 2017

Біографічний жанр у кіно існує з найдавніших часів, залишаючи яскраві сліди не тільки завдяки тим постатям, до яких зверталися кінематографісти, а й завдяки пошукам особливої кіномови, що допомогла б розкритися визначній особистості, і прикладом саме такого фільму на всі часи залишається «Наполеон очима Абеля Ганса».

Ми не випадково згадали про цей фільм, адже найновіша робота цього жанру також створена у Франції, точніше, це копродукція чотирьох країн: Польщі, Німеччини, Франції, Данії. Йдеться про біографічний фільм «Марія Склодовська-Кюрі». Народилася героїня кінорозповіді 1867 року у Варшаві, її ім’я носить університет у Любліні, її вшановують як видатну вчену, що разом зі своїм чоловіком П’єром Кюрі відкрила радіоактивні елементи – радій і полоній.

Режисерка Марі Ноель дотримується достовірної біографії й водночас розставляє свої акценти, які допомагають фільму бути актуальним, співзвучним нашій дійсності. Один з найголовніших акцентів – фемінізм. Дружина, мати, Марія Склодовська-Кюрі разом з тим була науковцем, ба більше – була одержима наукою, робила відкриття, які, на її думку (що підкреслюють автори фільму), принесуть користь людству. Поки що йшлося не про використання атомної енергії чи то у воєнних, чи в мирних цілях, а лише про боротьбу з онкозахворюваннями (у фільмі героїня згадує про це кілька разів).

Фільм починається з тріумфу – подружжю вручають Нобелівську премію. Ішов 1903 рік. Обоє не вважають, що вже все відкрили, і продовжують у своїй лабораторії добувати полоній з уранової руди, без будь-якого захисту. Здавалося, це не може тривати довго, адже радіоактивне опромінення згубно діє на людський організм. Та нещастя падає з неочікуваного боку: під кінськими копитами міського екіпажу гине П’єр Кюрі. Марія залишається сама (актриса промовисто передає її горе). Щоправда, її підтримує сестра, що приїхала з Польщі.

Ми дізнаємося, що після смерті чоловіка Марія ще з більшим завзяттям проводить досліди. Звичайно, кінематографістам непросто відтворити лабораторію, в якій працювало подружжя Кюрі, і все-таки нам віриться, що саме так вона і виглядала, таким було приладдя і оснащення. Підкреслюють незвичне пробірками, вміст яких світиться голубим світлом.

Побіжно автори торкнулись і проблеми антисемітизму, але цю тему не розгорнули. Ще одна проблема, озвучена у фільмі, – це чоловіки-ретрогради, в цьому випадку – академіки Французької академії наук, про яких ми нічого не дізналися, окрім того, що вони не прийняли до Академії Марію через те, що, по-перше, вона жінка, а по-друге, що «все відкрив її чоловік, до чого тут вона». Ці чоловіки (найвиразніший – персонаж Даніеля Ольбрихського), в порівнянні зі Склодовською-Кюрі, нічого не дали науці. Вдруге Марію Склодовську-Кюрі нагородили Нобелівською премією в галузі хімії 1911 року. Показано і молодих науковців, зовсім не схожих на згаданих академіків. Автори фільму, не навантажуючи глядача науковою конкретикою, показують елегантність Альберта Айнштайна, купання в холодному морі Марії зі своїм колегою та її виступ, в якому вона підкреслює, що наука повинна служити людям. Чи могла тоді ця жінка передбачити ядерну зброю і загрозу, яку та зброя несе життю на планеті?

Почавшись з купання, набирає обертів роман Марії зі своїм колегою. Але дружина й мати його дітей надає цьому гласності – скандал не додасть радості Марії, а її коханий викликає на дуель чоловіка, котрий його образив. Зрештою, виходу з цього тугого вузла пристрастей не видно. Тимчасом здоров’я Марії марніє, й у фіналі вона рушає у невідомість, буквально розчиняється в тумані.

Постановники майстерно передали історичний час, дотримуючись вірогідності в костюмах та інших матеріальних речах; це сприяло розкриттю життя і характеру героїні і засвідчило, що історія науковця може стати сюжетом для видовища, яким і є цей фільм.