«Фатальна спокуса». 93 хв. Драма, трилер. За романом Томаса Куллінана. Режисер та автор сценарію Софія Коппола

Оператор Філіпп Ле Сурд. У ролях: Ніколь Кідман, Ель Фаннінг, Кірстен Данст, Колін Фаррелл. США. 2017.

ХІХ сторіччя. Південь США на межі поразки в громадянській війні. Закритий пансіон десь у лісах Вірджинії захищає кількох дівчат від війни, що розгортається навколо. Проте їхнє тихе життя, заховане від зовнішнього світу, порушує поява пораненого солдата-дезертира з Півночі, якого директорка й вихованки вирішили переховати до його одужання.

Роман Томаса Куллінана свого часу вже було екранізовано: фільм «Beguiled» за мотивами літературного твору зняв 1971 року Дон Сігел. Там історія розгорталась навколо солдата-дезертира, а всі інші персонажі ніби доповнювали його розповідь. Було б цілком очікувано, якщо й наступний фільм показав би такий самий маскулінний наратив. Однак, хоча фільм Копполи має назву роману, історія в ньому ніби вивернута навиворіт: її показано очима мешканок пансіону.

Поява капрала – героя Коліна Фаррелла – пробуджує у героїнь почуття, які вони через війну намагались витіснити. Замість звичних уроків музики, французької мови, вечірніх молитов, садівництва приходить «холодна війна» між старшими мешканками пансіону. Поранений капрал не є пасивним спостерігачем, а, навпаки, своїми діями ще більше посилює напругу, фліртуючи як з директоркою закладу і її помічницею міс Мур, так і відповідаючи на залицяння молодої вихованки, героїні Ель Фаннінг. Ними всіма керує почуття сліпої пристрасті, яка, сягнувши вершини, виявляється фатальною для всіх.

Фільмів про громадянську війну в США було знято немало, найвідоміший із них – «Віднесені вітром». «Фатальна спокуса» перегукується з ним не тільки місцем, де розгортаються події (Південь США), не тільки належністю головних героїв до вищого прошарку суспільства. Об’єднує їх погляд на війну з жіночої точки зору – з точки зору «фемінної історії», якою нерідко нехтують в опові-дях про події, особливо історичні. Ці стрічки демонструють особистості сильних жінок – директорки пансіону, яку зіграла Ніколь Кідман, та Скарлетт О’Хара (Вів’єн Лі), котрих не зламала війна, які не підкорились обставинам, а, навпаки, продовжують боротись, і не тільки за себе, а й за тих, хто перебуває під їхньою опікою.

Фільм приваблює декораціями аристократичного маєтку та вишуканими костюмами героїнь. Сюжет, що на початку нагадує класичну мелодраму, з нагнітанням емоцій перетворюється на трилер, де жертвою власних інтриг стає сам капрал, намагаючись запопасти все й одразу. Тендітні панянки, на перший погляд, «не готові до реалій життя», стають на захист свого безпечного світу, зруйнованого солдатом, і, забувши про маски добропорядності, католицької доброчесності, холоднокровно його позбуваються в кульмінаційній сцені вечері.

Хоча у фільмі, в порівнянні з попередньою екранізацією, прибрано деякі сюжетні лінії (наприклад, пов’язані з рабством або стилем життя тогочасного суспільства), це не має негативних наслідків для історії, навпаки, дає більше часу для розкриття мотивів та емоційного стану героїнь, показу їхніх внутрішніх переживань у динаміці. Після перегляду в глядача виникають неоднозначні почуття, проте є достатньо поживи для роздумів. Творці фільму досягли мети, обравши влучний час для кіно, яке відображає фемінний погляд на історичні події воєнного часу. Софія Коппола, що вже має нагороду Американської кіноакадемії («Оскар») за фільм «Труднощі перекладу», цього разу здобула приз за найкращу режисуру на Каннському МКФ. Режисерка стала другою жінкою, що отримала цю нагороду (до неї була Юлія Солнцева майже 50 років тому). І цей факт символічний: можливо, він посприяє появі нових володарок такої нагороди і фільмів такого ж наративу.