Так, друзі, сьогодні про те, як у старих радянських фільмах людям брехали про Україну – саме там і народилися ті брехливі образи України і українців, що їх і нині тиражує пропаганда. Думаю, частково саме через ці фільми чимало людей продовжують дивитися на вже незалежну Україну в «радянському ключі» – саме так працює імпринтинг, від вражень, отриманих у ранньому дитинстві, не так просто позбутися. Брехливі радянські фільми покликані були плекати брехливу радянську історію, створювати для неї, так би мовити, «художнє тло». І в замкнутій системі це працювало успішно – дітям у школі розповідали брехливі радянські казки під виглядом історії, потім дивилися новини, де ці казки повторювалися, а потім – радянські фільми, де ці казки закріплювалися емоційно. Ідеологічна обробка була тотальною, і вийти з цього зачарованого кола могли тільки ті, хто дістав нормальне виховання в родині.

Отже – серія брехливих фільмів про Україну.

«В степах України»^[1]. Сюжет по-соціалістичному невигадливий – друзі Саливон Часник і Кіндрат Галушка – голови колгоспів «Смерть капіталізму» та «Тихе життя», які по-різному ведуть діяльність у своїх сталінських колгоспах, прагнучи поліпшити показники надоїв і намолотів, – це класична совкова сталінська «боротьба кращого з хорошим». Але в нашому дослідженні кіно цікаве іншим. Завдяки цьому фільму сформувався і зацементувався сталінський образ «дружнього х..хла» – товстого і дурного сільського жителя зі смішним прізвищем, абсолютно аполітичного любителя вареників, з відсутнім характером і поглядами. Саме вони, що в більшості своїй пережили сталінські репресії та депортації, і визначали обличчя України після Голодомору і репресій. І ніхто не розповідав, куди ж зникли чесні, гарні, активні та небайдужі українці – вони давно загинули від голоду, були страчені або заслані. Показували тих, хто вижив, видаючи цю картину спустошених репресіями земель за нормальне суспільство.

Пізніше образи «жирних дурних х..хлів» використовували і в інших фільмах, а також у сучасних пропагандистських на кшталт «Брат-2». Якщо ви почитаєте коментарі ватників на різних сайтах і форумах, то виявите, що їхнє уявлення про українців ґрунтується на сталінських фільмах.

«Триста років тому…»^[2]. Пропагандистський фільм у радянсько-імперському ключі, який пояснює війни XVII століття: ніби українці боролися за «возз’єднання з Росією», якої як назви в XVII столітті не існувало. Але авторів фільму це не бентежить – російська кавалерія під триколорами хвацько скаче «возз’єднувати» Україну. Загалом, така собі розлога клюква, як у сучасних фільмах Микити Михалкова. В суто агітаційно-пропагандистському ключі, зображено і персонажів: всіх магнатів Речі Посполитої показано пузатими, носатиими і страшними, всі безглуздо кривляються, виняток – юнак у виконанні Василя Ланового, який «співчував народу» і через темінь віків побачив прийдешній Комунізм. Така класична радянська пропаганда, яку, до речі, зняли з прокату майже відразу після початку показів, така концентрована псевдоісторична маячня була надмірною навіть для совка.

Мабуть, найбільш одіозний пропагандистський фільм про Україну – «Весілля в Малинівці»^[3]. В ньому – Україна, яку дуже хотіли би бачити в Кремлі – цілковито російськомовна, яка з хлібом-сіллю зустрічає радянські війська з Москви. Цьому підпорядковано і вчинки і зовнішність героїв – місцевого отамана Грицька показують як злу і жадібну людину, вся «банда» якого складається з якихось кривих, жирних і карликоподібних виродків. Червоноармійці ж навпаки – всі молоді, красиві, а їхній вусатий батько-командир і зовсім схожий на товариша Сталіна. Ну, зрозуміло, симпатії місцевих жителів будуть на боці окупантів! Про те, що слідом за співунами в села приїдуть трійки НКВС і продовольчі загони, про те, що почнуться Голодомор і заслання українців до ГУЛАГу, жодного слова...

Телеміст з товаришем Сталіним. Замість епілогу.

Як бачите, в одіозних совкових фільмах Україну й українців часто виставляли недалекими, злодійкуватими, дурнуватими сільськими недотепами. Такі «громадяни» не будуть відстоювати своє і заважати Імперії в її планах.

Що найсмішніше і водночас найстрашніше – саме такий образ України й українців був продемонстрований нещодавно у фальшивому «телемості», що його влаштував один із пропагандистських путінських каналів, продемонструвавши під виглядом українців ті самі образи і типажі зі сталінської кінопропаганди. Ну що тут можна сказати? Телеміст з товаришем Сталіним відбувся дуже успішно.

Джерело: Сайт «OBOZREVATEL». 19 липня 2019, 17:24

1. ↑«В степах України» - фільм-вистава театру ім. І. Франка, режисер вистави Гнат Юра. Автор сценарію Олександр Корнійчук, режисер Тимофій Левчук. Київська кіностудія, 1952. Прим. редакції.
2. ↑«Триста років тому». Автор сценарію Олександр Корнійчук, режисер Володимир Петров. Київська кіностудія, 1956. Прим. редакції.
3. ↑«Свадьба в Малиновке». Автор сценарію Леонід Юхвін, екранізація оперети Бориса Александрова, режисер Андрій Тутишкін. «Ленфільм», 1967. Знімали музкомедію в селах Лубенського району на Полтавщині. Прим. редакції.