У вересні на екрани вийшов новий сезон телециклу «Гра долі» студії «ВІАТЕЛ». Багатосерійний телевізійний документальний серіал розповідає про видатних українських діячів минулого крізь призму їхніх історій кохання. Слоганом проекту є: «Кохання змінює світ».

Цей рік для телециклу – ювілейний. Проєкт було започатковано 2005 року, на хвилі суспільного піднесення після Майдану-2004. За ці роки було створено понад сотню серій, присвячених діячам: від Богдана Хмельницького до Володимира Вернадського, від Соломії Крушельницької до Івана Піддубного, від Марка Вовчка до Олександра Вертинського. Телепроєкт поділено на розділи (умовно, оскільки постаті можуть перетинатися): «Письменники, поети, літератори», «Театральні та кінодіячі», «Державні діячі та історики», «Музиканти», «Митці образотворчого мистецтва», «Науковці, бізнесмени, меценати», «Видатні жінки» – тож, як бачимо, постає широка панорама культурного і суспільно-політичного життя України різних періодів, до того ж подана переважно через приватний вимір життя героїв.

У проєкті брали участь режисери Василь Вітер (що лишається його провідним автором), Василь Образ, Олег Туранський, Владислава Чекмарьова, Дмитро Коваленко; оператором-постановником до останнього часу був Георгій Кривошеєнко (в останньому сезоні на зміну йому прийшов представник молодого кінематографічного покоління Арсеній Бортник). Незмінною ведучою і однією зі сценаристів є Наталя Сопіт. Курують проєкт його продюсери й автори Василь Вітер і Галина Криворчук

Новий сезон «Гри долі» налічує сім серій. «Королева екрану» присвячена Вірі Холодній і «двом великим коханням її життя» – чоловікові Володимиру Холодному і мистецтву кіно. «Останнє літо і зима…» розповідає про останнє кохання Тараса Шевченка – Ликеру Полусмак. «Тарновські» – історія подружжя чернігівських поміщиків-меценатів Софії й Василя Тарновських. Героєм серії «До глибини кишені» є землевласник-меценат Євген Чикаленко зі своїм пізнім коханням – дружиною Юлією. «Іван та Аріадна» – історія незвичайного одруження галицького художника Івана Труша й Аріадни Драгоманової, кузини Лесі Українки. «Козацький характерник» – оповідь про історика-«січовика» Дмитра Яворницького та його стосунки із дослідницькою роботою та двома дружинами. Остання серія сезону стосується кіно: у «Загубленій любові» йдеться про Олександра Довженка і двох його дружин, Варвару Крилову і Юлію Солнцеву, на тлі непростих стосунків із системою.

Як наголошують автори проєкту, особливу роль у новому сезоні відіграє місце дії. Вона розгортається в різних регіонах, на екрані постають розмаїті місця, від заповідників і музеїв, на кшталт Національного історико-культурного заповідника «Качанівка» чи Музею кіно на Одеській кіностудії, до «просто» живописних місцин, як-от довженківська зачарована Десна. Така увага до простору справді чимало додає екранному твору: з одного боку, «оживляє» фільм і нагадує про значення, яке має простір і для формування особистості, і, зрештою, для її діяльності. З другого – розповідає глядачеві про ті місця, що їх варто відвідати, про музейні експонати. Це вельми актуально, враховуючи розвиток вітчизняного туризму – тим більше, в умовах пандемії. Тож стрічка набуває ще одного просвітницького виміру.

Проєкт має передусім просвітницький характер. Починаючи від історії кохання, що може зацікавити широку аудиторію, і завершуючи форматом, він побудований так, щоб максимально легко сприймався глядачем. Стрічки тривають близько чверті години (історії, що не вкладаються в цей хронометраж, розбивають на кілька серій), їхній виклад максимально легкий і доступний; полегшує сприйняття і впізнаваний стиль фільмів (значним елементом якого є постійна оповідачка Наталя Сопіт). Метою циклу є популяризація видатних постатей, зацікавлення ними глядача, причому не як з підручників, а як живими, з яскравими і в чомусь близькими глядачеві біографіями.

Має проєкт ще одну амбіцію: пробудити інтерес до цих сюжетів, ввести їх у культурне, зокрема кінематографічне поле. На присвяченій новому сезону пресконференції Василь Вітер напівжартома, а по суті серйозно говорив про те, що біографіями героїв «Гри долі» можна зацікавити Голлівуд; вони досить цікаві, щоб збагатити й вітчизняне кіно. Враховуючи той факт, що режисер уже багато років виховує нові покоління кінематографістів, цей момент направду важливий для авторів циклу.

Питання це вагоміше, ніж може видатися. Кінематограф продовжує бути потужним засобом продукування сенсів, творення національної картини світу. Тож цілком очевидно, що на великих екранах України мають домінували саме українські постаті. Тим більше, що, як ми бачимо з тієї ж «Гри долі», наша історія багата сюжетами. Наразі ж, за браком ігрових фільмів про яскравих діячів, документальне кіно змушене нести подвійне навантаження, водночас навчаючи й розважаючи.

Цього року сезон (уже не вперше) створено за підтримки Українського культурного фонду. Прем’єрні покази традиційно відбулися на «5 каналі». Відкрилися вони напередодні Дня українського кіно серією «Королева екрану». Попередні серії «Гри долі» викладено у вільний доступ на офіційному каналі Youtube.