Фільм «Ціна правди» про Голодомор викликав бурхливе обговорення у США

Фільм режисерки Аґнешки Голланд «Ціна правди» (оригінальна назва у світовому прокаті – «Mr. Jones») нині доступний на платформі Amazon та інших платформах після прем’єри у США навесні цього року. В західній пресі з’являється останнім часом усе більше рецензій, що допомагає і самій стрічці в плані набуття ширшої аудиторії, а також проливає світло на маловідому трагічну сторінку світової історії, якою є український Голодомор.

Сайт дослідницького центру «Атлантична рада» у США вміщує статтю гарвардського історика Сергія Плохія під назвою «Фільм “Mr. Jones” викриває кампанію фейкових новин довкола українського геноциду Сталіна». На думку Плохія, фільм є важливою новою історичною драмою з дуже сучасним контекстом. Він проливає світло на один із найгірших злочинів Сталіна, «водночас слугуючи нагадуванням, що сьогоднішні розмови про фейкові новини не є, власне, чимось новим». «Голод був одним із найгірших злочинів ХХ століття, але він все ще має увійти в глобальну свідомість у такий спосіб, який би відображав його масштаб і наслідки тієї трагедії», – читаємо на сайті «Атлантичної ради».

У впливовій газеті The Wall Street Journal журналіст Джеймз Фріман зібрав рецензії в американській пресі на фільм «Ціна правди», зокрема, цитуючи видання The First Thing: «Словами “маєте подивитись” гротескно зловживають у рецензіях на фільми, але в цьому випадку вони є доречними». У багатьох рецензіях на фільм «Ціна правди» кінокритики теж зауважують, що він є особливо актуальним у нинішній «час, коли брехня, цькування і насильство, схоже, повертаються замість прогресу, рівності й справедливості», і що фільм «є корисним уроком щодо наслідків – це нагода подивитися і чомусь навчитися», зауважує Френсіс Меєр у рецензії у виданні The First Thing.

У впливовомy виданні National Review Кайлі Сміт нагадує, що для польської режисерки фільму Аґнешки Голланд тема злочинів комуністичного режиму не є чимось віддаленим, адже вона під час придушення радянськими танками Празької весни 1968 року була заарештована комуністами. У рецензії читаємо, що фільм постає як двобій між валлійським журналістом Ґаретом Джонсом і Волтером Дюранті, який у позитивному світлі писав про сталінський Радянський Союз і заперечував голод в Україні. Сміт називає Дюранті «людиною The New York Times у Москві – чи радше людиною Москви в The New York Times».

В інтерв’ю кореспондентові видання New York Daily News режисерка Аґнешка Голланд зазначила, що після падіння «залізної завіси» в 1989 році «людство швидко забуває злочини комунізму». Але «деякі злочини проти людяності є нестерпними», каже вона, додаючи, що люди мало знають про події, відображені у фільмі, і навіть справжня цифра жертв сталінського Голодомору досі не відома. «Ніхто про це не говорить. Ніхто про це не знає. Отож я подумала, що це є навіть обов’язком – пролити світло на це», – сказала Голланд кореспондентові.

Ростислав Хотин. Радіо Свобода. 28.08.2020. Подається зі скороченнями.

Випущено франкомовний диск стрічки про Голодомор

Навчальний DVD-диск фільму Юрія Лугового «Геноцид нації» французькою мовою створено в Канаді. 26-хвилинна версія 75-хвилинного фільму «Le Genocide d’une Nation» має стати важливим доповненням до освітніх матеріалів французькою, присвячених Голодомору. Закадровий текст читає відома канадська акторка Женев’єв Біжо. Випуск диску приурочено до десятої річниці визнання провінцією Квебек Голодомору геноцидом. Ініціаторкою проєкту стала Рома Дзерович, виконавча директорка мобільного навчального центру з поширення інформації про Голодомор у Канаді (Holodomor Mobile Classroom). Підготовка диску стала можливою завдяки фінансовій підтримці кредитної спілки «Caisse populaire Desjardins Ukrainienne de Montréal».

Культура в часи кризи

Міністерство культури та інформаційної політики й Український культурний фонд запрошують представників сфери культури та креативних індустрій активніше долучатися до державних ґрантових програм. Зокрема, 30 липня стартував прийом заявок на конкурсну програму УКФ «Культура в часи кризи: інституційна підтримка». Про це повідомили у прес-службі відомства. Бюджет програми становить 545,8 млн гривень.

«Погані дороги» підтримали кіноклуби

Дебютний фільм Наталі Ворожбит «Погані дороги», поставлений за її однойменною п’єсою, отримав кіноклубну нагороду у паралельній програмі Венеційського кінофестивалю «Тиждень критики». Вихід кінострічки у широкий прокат заплановано на 2021 рік.

Лауреат премії ім. Василя Стуса 2020 року

Кінорежисер, актор театру та кіно Ахтем Сеітаблаєв став цьогорічним лауреатом премії імені Василя Стуса. Її щороку вручають літераторам, митцям, режисерам, музикантам, культурним менеджерам за внесок в українську культуру і стійкість громадянської позиції. 1989 року її заснувала Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. Починаючи з 2016 року, Український ПЕН і партнери – Києво-Могилянська бізнес-школа і видавництво «Дух і Літера» – продовжили цю ініціативу. В різні роки відзнаку отримували Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Мирослав Маринович, Євген Захаров, Володимир В’ятрович, Марія Бурмака, Сашко Положинський, Святослав Вакарчук, Тарас Компаніченко, сестри Тельнюк, Олександра Коваль, Сергій Жадан, Борис Ґудзяк.

Серіал за романом-епопеєю Анатолія Дімарова

В інтерв’ю 2007 року Анатолій Дімаров говорив про свій роман «І будуть люди…»: «Третину твору цензура тоді скоротила. Якби ви знали, як мене били за цей роман. Казали, що це антирадянська річ, антипартійна. А ще в романі є два персонажі – один позитивний, секретар райкому партії, другий негативний – начальник ГПУ. Але обидва євреї. Тож і приліпили мені ярлик антисеміта. Чомусь саме негативний герой обурив моїх критиків, а позитивного наче й не було. Санов (представник голобельної критики радянських часів. – Прим. ред.) із компанією написали на мене аж в ООН! Довелося доводити, що не антисеміт (переконаний, що комусь вигідне існування такого явища, як антисемітизм), і погодитися на куций, обрубаний варіант роману. Це сталося 1964 року. Тепер я його перевидав у первісному вигляді». Письменник дожив до того часу, коли можна було видати свої твори, не покалічені цензурою.

Проза Анатолія Дімарова – благодатне джерело для кінематографістів. Там є напружений сюжет, цікаві характери. Аркадій Непиталюк уже заявив про себе як режисер, якому не байдужа тема українського села. В екранізації твору Дімарова він, слава Богу, вийшов за тісні задушливі рамки сучасної прози на простір історії, до того ж, історії не зашореної ідеологами, а тої, яку творить людська пам’ять, що акумулюється в письменницькому творі.

Серіал «І будуть люди…» (12 серій) побудований у формі саги, через призму життя звичайних людей він показує найтрагічніші події ХХ століття: Першу світову війну, прихід радянської влади, спротив більшовикам, репресії проти українських селян, Голодомор. Кожен із героїв по-своєму зустрів ці зміни, але всіх їх об’єднує одне – бажання жити, любити і знайти своє місце у новому вимірі історії. Над фільмом працювали режисер Аркадій Непиталюк, автори сценарію Тетяна Щегельська і Тарас Антипович, оператор Дмитро Юріков, продюсери Сергій Демидов і Віктор Мирський, креативний продюсер Олеся Лук’яненко. У серіалі знялося 120 акторів, у головних ролях: Катерина Григоренко, Остап Дзядек, Акмал Гурєзов, Віктор Жданов, Олена Борозенець, Костянтин Темляк, Олександр Піскунов, Олександр Мавріц, Макар Тихомиров, Анна Тамбова, Марина Кошкіна. Серіал показав телеканал СТБ у вересні.

Сенцов презентував дві свої книжки

Це – двотомник «Хроніка одного голодування» і «4 з половиною кроки», перша частина якого написана у вигляді щоденника, а в другій – 15 оповідань про життя в’язнів у російській тюрмі, які сиділи там разом з ним. Презентація та зустріч з читачами відбулася 18 вересня на літній сцені «Мушля» у Маріїнському парку. «Свій щоденник я писав без зносок, не виділяв, який то саме день був – просто потік тексту, такого ще й ніби корявого. Тому тюремники, які часто брали до рук ці зошити, нічого не могли там зрозуміти. Писати щоденник – з одного боку, це була моя внутрішня потреба і підтримка. А з іншого боку, я від самого початку звертався у текстах до своїх читачів чи редакторів свого рукопису. Бо не знав тоді, чим ця вся історія закінчиться. Якби я не вижив, це був би останній спогад про мене», – сказав Олег Сенцов під час презентації. Книга вийшла у «Видавництві Старого Лева» накладом 2 тисячі примірників. Російською мовою та українською.

Юган Ренк відвідав Чорнобиль

Режисер серіалу «Чорнобиль» компанії НВО Юган Ренк на минулих вихідних побував у Києві, а також скористався нагодою і відвідав зону відчуження – міста Чорнобиль та Прип’ять.

«Чорнобиль» – п’ятисерійний британсько-американський мінісеріал, створений і написаний Крейгом Мезіном та зрежисований Юганом Ренком. Прем’єра історичної драми відбулася 6 травня 2019 року. Події сюжету розгортаються після вибуху реактора на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році.

Фільм Романа Балаяна на Варшавському МКФ

Міжнародна прем’єра нового фільму Романа Балаяна «Ми є Ми поруч» відбулася на Варшавському кінофестивалі, що тривав з 9 до 18 жовтня. Герой фільму – хірург, хрещеник якого помер під час операції. Лікар звільняється з роботи і вирішує допомогти дивній дівчині, чиє минуле оповите таємницею. Стрічка є чорно-білою. Оператор Юрій Король під час фільмування використовував особливу камеру, яких у світі існує лише кілька. В головних ролях знялися Ахтем Сеітаблаєв та Катерина Молчанова.