 |
|
|
| Зміст номера 2016:#1 |
|
|
|
|
Сторiнки: 1 2 3
|
|
|
|
Анастасія Пащенко
Тарас Компаніченко – кобзар і лірник, знавець традиційного кобзарсько-лірницького репертуару, старовинної музики, організатор і керівник гурту «Хорея Козацька», заслужений артист України. Закінчив Львівський художній інститут (факультет мистецтвознавства), Національну академію мистецтва та архітектури. Грі на старосвітській бандурі навчався під керівництвом Миколи Будника. Грає на кобзі, бандурі, лірі, волинці. Виконує музичні твори Середньовіччя, бароко, класицизму, романтизму, періоду Української революції 1918–1921 років. Братчик Кобзарського цеху в Києві, соліст міжнародного хору «Академiя традицій», гурту «Карпатiянs». Знімався у фільмах «Богдан Зиновій Хмельницький» М. Мащенка, «Поводир» О. Саніна, документальній кінострічці «Вільні люди» Ганни Яровенко, брав участь у низці кінокінопроектів.
 |
|
|
Лариса Брюховецька
Сергій Борденюк – український кінооператор, заслужений діяч мистецтв України. 1985 року закінчив КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого, працював на Київській кіностудії ім. О.Довженка, зокрема в знімальній групі на чолі з Миколою Мащенком (фільми «Все перемагає любов», «Вінчання зі смертю», «Кобзар», «І мертвим, і живим…», «Серж Лифар з Києва», «Богдан Зиновій Хмельницький» та інші). Як оператор-постановник зняв майже п’ятдесят ігрових кіно- і телефільмів. За останні роки це такі серіали: «Дурдом», «Битва божих корівок», «Вона сказала “Так”», «За загадкових обставин», «Наступна станція “Смерть”», «Інспектор та кава», «Горобини китиці червоні», «Геній порожнього місця», «Куплю друга», «Акула (Не зрікаюсь тебе)», «Її серце», «Пончик Люся», «Щасливий квиток», «Німий», «Мамочко моя», «Мрії з пластиліну», «Фродя», «Мій тато льотчик», «Тариф “Щаслива сім’я”», «Криве дзеркало душі», «Коли наступить світанок», «Племінниця», «Два плюс два» та інші. Ще три роботи у виробництві.
|
|
|
 |
|
Валерія Чайковська
П’єсу «Любов, джаз та чорт» литовського драматурга Юозаса Грушаса поставив у Київському театрі юного глядача режисер Микола Мерзлікін. Художник вистави – Леся Безпальча. Музика Сергія Бедусенка.
Прем’єра відбулася 29 грудня 1979 року. Йшла майже 10 років. Вистава представляла Україну в Москві, Мінську, Тбілісі, Новосибірську, Новокузнецьку; мала великі гастролі в Україні, зокрема і в Криму (Сімферополь, Севастополь, Керч, Ялта, Феодосія, Судак, Бахчисарай).
Виставу «Любов, джаз та чорт» було визнано однією з кращих вистав Радянського Союзу на театральному фестивалі-огляді, присвяченому 60-річчю СРСР (1982 р.), вона отримала Ґран-прі на Першому всеукраїнському фестивалі молодіжних театрів у Сумах (листопад 1982 р.), а виконавиця ролі Беатріче Валерія Чайковська – Приз за кращу жіночу роль; також вистава була удостоєна медалі ВДНГ України, Почесних дипломів міністерств культури Грузії та Білорусі.
|
|
|
|
|
Сергій Гордєєв
Усі в театрі були закохані в неї. Жінки, чоловіки, молоді, літні. До речі, літніх серед нас не було: вся трупа тоді була молодою. Коли ми сходилися всі одночасно до великого фойє на збори чи на репетицію, кожному з нас кортіло сісти так, щоб краще бачити Валентину Чистякову.
|
|
|
Богдан Бойчук
(Розмова на тлі виставки в Українському музеї в Нью-Йорку)
|
|
|
Лариса Кадирова
Польський театр, у якому живе Театр як категорія мистецтва: мікросюжети (контакти акторські) і мегасюжети (кожен актор як психофізичний стан), характерний стан подиву перед світом і власним буттям, імпровізація (як відчуття акторської значимості перед глядачами), саме життя (як непередбачуваний та напружений простір) та завжди облаштований сценічний простір. Польський театр – це пограниччя минулого і сучасного Театру, це знання західної та східної стилістики театру і людини.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
