Юрій Іллєнко - багатогранна постать, митець, який зробив визначний внесок у розвиток українського кіно і зміг переконати світову спільноту у його життєвості і самобутності .

Він був одночасно і режисером, і сценаристом, і кінооператором, теоретиком, неодноразовим переможцем міжнародних кінофестивалів, лауреатом Національної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1991), Державної премії ім. О. Довженка за внесок у кіно (2005), завідувачем кафедри кінорежисури в КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого, педагогом, викладачем з операторського мистецтва та кінорежисури.

Серед багатьох яскравих фільмів, які стали продуктом нестримної уяви і напруженої творчої праці видатного кіномитця Юрія Іллєнка, я би хотіла виокремити два: «Вечір на Івана Купала» і «Білий птах з чорною ознакою», які найбільше припали мені до душі. Як на мене, ці два фільми перегукуються завдяки спільному мотиву - вибору людиною свого життєвого шляху. Цей вибір нерозривно повязаний із переживаннями, болем, розпачем, стражданнями, божевіллям, моментами осяяння, радості, внутрішньої боротьби - з усім тим, що характеризує внутрішній світ людини. В обох фільмах розглядаються варіації і трансформації вчинків людини на її життєвому шляху, що мають вирішальний вплив на її подальшу долю, наголошується на тому, що за грішні вчинки треба розплачуватись сльозами, кров'ю, смертю. І найстрашніша розплата за це - втрата себе самого, духовна деградація.

Кожне випробування, яке випадає на долю героїв, слугує перевіркою їхньої духовної і моральної міцності. Як важко не зрадити собі самому, як важко не піддатись солодкій спокусі, але ж можливо. І момент усвідомлення своєї перемоги над спокусою, що символізує перемогу над злом, як на мене, є найсолодшою миттю життя.

Варто наголосити на тому, що за цей прекрасний світ сплачено великою кров'ю, і кров буде проливатись доти, доки люди не навчаться цінувати цей унікальний світ, поважати ближнього свого, співчувати його горю.

Цей світ існує лише тому, що існують люди, здатні по-справжньому відчувати себе, інших, природу. Цей світ підтримує лише життєдайна енергія таких людей, їхні любов і здатність до самопожертви. І саме такий життєвий шлях, як на мене, є праведним. Шлях служіння добру. Шлях служіння українському народові. Шлях боротьби за просвітлення натовпу, за утвердження вічних цінностей. І до всіх цих роздумів мене спонукав саме перегляд фільмів Юрія Іллєнка.