Міністру культури України

Євгенові Нищуку

Шановний Євгене Миколайовичу!

Як свідчить статистика, у 2016 році з Державного бюджету України було спрямовано на виробництво фільмів 242 763,9 тис. грн. Профінансовано 67 фільмів (19 ігрових; 30 неігрових та 18 анімаційних) за державним замовленням у сумі 84 356,6 тис. грн та 31 фільм (30 ігрових; 1 неігровий) за договорами фінансової підтримки в сумі 158 407,3 тис. грн. Навіть 23-хвилинна дебютна робота мала кошторис 1 млн 800 тис. грн.

Отже, кіновиробництво нині зростає. Як же готуються кадри для нього?

Ні в Програмі виробництва та розповсюдження національних фільмів, ні в статтях Міністерства культури не закладено фінансування на розвиток кіноосвіти. П’ятий рік не фінансується виробництво практичних робіт та дипломів, не оновлюється вкрай застаріла матеріально-технічна база. Як можна пов’язати це з вимогами Національної доктрини розвитку освіти України та забезпеченням високої якості освіти, з виконанням навчальних програм і компетенцій? Як, зрештою, можна бути привабливими для іноземних студентів, які готові платити за якісне навчання, а не за музей застарілої техніки і технологій?

Відстороненість держави від фінансування навчального процесу має для кіно негативні наслідки. По-перше, те, що студенти самі фінансують і забезпечують себе знімальною технікою, підштовхує їх ігнорувати державні інтереси, провокує пошуки альтернативних, інколи сумнівних джерел. Звідси – домінування асоціальної тематики, звуження творчого спектру до депресивного, «герметичного» кіно, що ілюструє статус «забутих», але виглядає привабливим для міжнародних кінофестивалів, які за такими стрічками судять про Україну. Студенти не помічають власного глядача, підсвідомо (і талановито) відгукуються на «замовлення» фестивального екрану, бо там зосереджуються їхні сподівання щодо майбутньої кар’єри. Україна не пропонує їм своєї допомоги. Це помилка, бо сьогодні, у час війни, кіно, в тому числі студентське, може бути наступальною зброєю. По-друге, державний виш готує, студенти за власні кошти знімають дипломні фільми, а потім телеканали, не вкладаючи жодного фінансового ресурсу в освіту та підготовку фахівців, використовують їхні знання і професійний досвід.

Згадаємо, що у найважчі для нашого кіно часи саме студенти і випускники Інституту екранних мистецтв заявляли про Україну призами: Тарас Томенко і Степан Коваль на «Берлінале», Ігор Стрембіцький і Марина Врода на Каннському МКФ.

НСКУ вважає, що в бюджетних коштах, виділених державою на виробництво фільмів, необхідно передбачити фінансування студентських – практичних і дипломних – робіт, а також спрямувати кошти на утримання і оновлення технічної бази кіноосвіти. На це б вистачило 3–5 відсотків відрахувань від Державного бюджету на виробництво фільмів. Це є мінімально прийнятна й обґрунтована сума на фінансування студентських навчальних робіт за дисциплінами, затвердженими у програмах.

Тарас Ткаченко, голова НСКУ, кінорежисер, педагог

Михайло Іллєнко, кінорежисер, педагог

Богдан Вержбицький, кінооператор, педагог

Сергій Марченко, кінорежисер, педагог

Лариса Брюховецька, голова Комісії з кіноосвіти НСКУ

Правління Національної спілки кінематографістів України

Мінкультури спільно із Держкіно опрацювало звернення Правління Національної спілки кінематографістів України від 20.06.2017 № 171 з пропозицією передбачити виділення коштів із Державного бюджету України на фінансування студентських робіт та утримання і оновлення матеріально-технічної бази кіноосвіти та повідомляє наступне.

У відповідності до Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України для створення та розповсюдження національних фільмів, бюджетні кошті за вказаною бюджетною програмою спрямовуються на:

- виробництво національних фільмів;

- розповсюдження національних фільмів;

- виготовлення вихідних матеріалів фільмів, здійснення монтажнотонувальних робіт;

- відновлення національної кінематографічної спадщини, збереження фільмових матеріалів та поповнення кінофонду національними фільмами;

- повернення в Україну національної кінематографічної спадщини та фільмових матеріалів, що знаходяться за її межами;

- виконання робіт та послуг з виробництва та розповсюдження національних фільмів за державними контрактами, укладеними в минулих роках;

- покриття витрат, пов'язаних з видачею державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Враховуючи викладене, запропонований НСКУ механізм «фінансування студентських практичних і дипломних робіт за рахунок виділених державою коштів на виробництво фільмів» є нецільовим використанням.

Заступник Міністра Юрій Рибачук