Фестиваль ірландського короткометражного кіно

відбувся з 26 по 31 серпня 2010 року в Києві (кінотеатр «Київ»), Донецьку (кінотеатр «КіноКульт»), Одесі (кінотеатр «U-CINEMA») та Львові («Кінопалац»). Організатори - МКФ «Молодість» спільно з Ірландським інститутом кінематографії (IFI). Було показано п'ять тематичних добірок короткого метра: «Original Irish» (ірландською мовою), «Ірландське дзеркало» (документальне та анімаційне кіно), «Ірландські жарти» (комедії), «Експериментальне кіно», «Кіно про любов та стосунки». Ірландці ознайомили з своїм державним фінансуванням кіно, відбором та етапами фінансування проектів, фестивальним просуванням та співпрацею з телебаченням.

Ретроспектива фільмів Юрія Іллєнка в Москві

У Москві (в Будинку кіно) в рамках ХIV Форуму національних кінематографій з 28 серпня по 3 вересня 2010 року було показано ретроспективу фільмів Юрія Іллєнка: 28 серпня - стрічку «Білий птах з чорною ознакою», 30 серпня - «Криницю для спраглих», 31 серпня - «Лебедине озеро. Зона». Як повідомив голова Конфедерації Спілок кінематографістів країн СНД Рустам Ібрагімбеков, програму Форуму заверстано з десяти повнометражних ігрових картин, які репрезентують актуальний кінематограф Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Литви, Росії, Таджикистану, Узбекистану, України та Естонії: «Відібрано кращі картини, зняті на євразійському просторі останнім часом. Українське представництво сильне в ретроспективі фільмів Юрія Іллєнка. Україна - велика кінематографічна держава».

«Щастя моє»: до Сибіру та Північної Америки

3 вересня в Москві в кіноклубі «Ельдар» було показано фільм Сергія Лозниці «Щастя моє». Стрічка стала спеціальною подією фестивалю «Московська прем'єра». 11 вересня 2010 року в Торонто на МК відбулася північноамериканська премєра картини. 22 та 23 вересня фільм було продемонстровано в конкурсі «Текстура» (Перм, Росія). Картину представляли режисер С. Лозниця, актори В. Нємєц і В. Головін. 30 вересня стрічку показали в Лінкольн-центрі в Нью-Йорку, в програмі Нью-Йоркського кінофестивалю. У вересні «Щастя моє» було учасником конкурсної програми фестивалю «Кіношок» в Анапі та програмі форуму «Зустрічі в Сибіру» в Новосибірську (Росія). «Щастя моє» номіновано на премію Європейської кіноакадемії. Понад 2000 її членів шляхом голосування оберуть переможців, які стануть відомі 4 грудня на церемонії в Талліні (Естонія).

Переможці «КіноЛева»

У Львові 21-24 серпня пройшов V фестиваль «КіноЛев». Захід було присвячено 90-літтю Федеріко Фелліні. Спеціально до фестивалю організатори підготували українські переклади його найкращих стрічок - «Сатирикон», «Рим» та «Солодке життя». Переклад Мар'яни Прокопович озвучили актори театру ім. Леся Курбаса на львівській студії «Стрих». Головне журі визначило переможців конкурсу: гран-прі - «Перешкода» (Максим Буйницький, Україна), «Найкраща ігрова стрічка» -«Не тато» (Максим Ксєнда, Україна), «Найкращі документальні» - «Днюка» (Андрій Кутіло, Олександр Наливайко, Білорусь) та «Я памятник собі...» (Дмитро Тяжлов, Україна), «Найкраща анімаційна» - «Уві сні» (Катерина Чепик, Україна), «Спеціальна відзнака»- «Тризуб Нептуна» (Іван Канівець, Україна). Вперше тут було й експериментальне журі (студенти Інституту екранних мистецтв), яке також віддало гран-прі фестивалю «Перешкоді» М.Буйницький.

«За межами кола»

12 червня в київському Будинку кіно відбулася прем'єра документального фільму «За межами кола» Олексія-Нестора Науменка, який став водночас і автором сценарію та оператором. У центрі сюжету - розповідь київського художника Андрія Кулагіна про своє життя, власне розуміння мистецтва, про сучасний світ. За авторською ж концепцією, стрічка стосується, крім індивідуальної долі митця, й мистецтва загалом. Режисер намагається створити своєрідний типізований образ художника нашого часу, з його переживаннями та радощами. Розповідь перемежовується з документальною хронікою різних подій, на тлі яких випало існувати людині ХХ століття. Стрічку знято на студії «Нестор-фільм».

Прощавайте, Зінаїдо Григорівно...

4 жовтня кінематографісти прощалися зі своєю колегою Зінаїдою Козаровицькою. Не була вона ні режисером, ні оператором, ні актрисою. Але усіма ними опікувалася. Відколи існує Будинок кіно, Зінаїда Григорівна там працювала - чітко планувала і сприяла проведенню вечорів пам'яті, ювілеїв, прем'єр тощо. Люди кіно для неї були