Кіно­те­атр імені Івана Ми­ко­лай­чу­ка в Чернівцях ­бу­ду­вали на по­чат­ку 1980-х років. Іме­нем Ми­ко­лай­чу­ка на­зва­ли у 1991 році, ко­ли з на­го­ди 50-річчя митця в Києві та Чернівцях відбувався пер­ший Все­ук­раїнський кіно­фе­с­ти­валь ук­раїнсько­го фільму. За 19 років, як і біль­шість кіно­те­атрів Ук­раїни, заклад пережив чимало труд­нощів. Во­се­ни 2010 ро­ку відділ куль­ту­ри міськра­ди, з ме­тою гідно відзна­чи­ти 70-річчя ви­дат­но­го бу­ко­вин­ця, роз­ро­бив про­гра­му й підго­тував рішен­ня про ство­рен­ня Кіно­ми­с­тець­ко­го цен­т­ру Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка на базі цьо­го кіно­те­а­т­ру. Тодішній мер Ми­ко­ла Тро­хи­мо­вич Фе­до­рук підтри­мав цю ідею. Згідно з про­гра­мою збе­рігався дер­жав­ний ста­тус кіно­те­а­т­ру, він мав перебувати на місько­му бю­д­жеті, але з функціональ­ним на­си­чен­ням: передбачалося, що діятимуть кіно­зал з по­ка­зом ук­ра­їнських фільмів: як ре­т­ро­спек­тив, так і но­вих стрі­чок, му­зей Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка, ре­жи­серсь­кий (опе­ра­торсь­кий) гур­ток, ми­с­тець­ка віталь­ня і т.п.

Далі по­ча­лось жор­ст­ке про­ти­сто­ян­ня де­пу­татів міськра­ди. Ті, що бу­ли об­рані во­се­ни, за підбу­рен­ням регіоналів, виступили про­ти ме­ра Фе­до­ру­ка. Декілька разів ста­ви­лось на го­ло­су­ван­ня рішен­ня про Кіно­ми­с­тець­кий центр – і не про­хо­ди­ло. Інве­с­то­ри, яких лобіюють деякі де­пу­та­ти, на­по­ля­га­ли на пе­ре­дачі цьо­го за­кла­ду ко­мерційним струк­ту­рам, обґрун­то­ву­ю­чи це тим, що бю­д­жет не «по­тяг­не». Уже йшло­ся про на­зву «Ми­с­тець­кий центр» (бо як­що «кіно­ми­с­тець­кий», то виникають проблеми з по­дат­ка­ми). На сьо­годні си­ту­ація та­ка: відділ куль­ту­ри міськра­ди за­ли­шається на своїй по­зиції, тоб­то зно­ву виноси­ти на го­ло­су­ван­ня рішен­ня про Центр. Ство­ре­но комісію із за­лу­чен­ня інве­с­тицій – во­на засіда­ла з цьо­го пи­тан­ня. Але зго­ди не знай­ш­ли. Відкла­ли роз­гляд пи­тан­ня. Де­пу­та­ти й інве­с­то­ри про­ти, їм кортить вкла­да­ти гроші у щось при­бут­ко­ве – ре­с­то­ран, скажімо, а як­що кіно­те­атр, то із орієнтацією на ко­мерційне кіно. З де­пу­татів тільки «Фронт змін» підтри­мує ідею про Кіно­ми­с­тець­кий центр. Ось та­ка си­ту­ація.

Нація тільки тоді по­вноцінно роз­ви­вається, ко­ли во­на дбає і про май­бутнє та вод­но­час зберігає пам’ять, куль­ту­ру сво­го ми­ну­ло­го. А ще – ша­нує своїх ге­роїв та ви­дат­них лю­дей.

Про що ду­ма­ли де­пу­та­ти Чернівець­кої міськра­ди, го­ло­су­ю­чи про­ти рішен­ня ство­ри­ти Ми­с­тець­кий центр у кіно­те­атрі ім. І. Ми­ко­лай­чу­ка? Вирішили зни­щи­ти ще один куль­тур­ний за­клад, а на­томість відда­ти приміщен­ня в ру­ки так зва­но­го інве­с­то­ра, як пра­ви­ло, та­ко­го собі ну­во­ри­ша, який да­ле­ко не за­хо­дя­чи у своїх ми­с­тець­ких фан­тазіях, об­ла­ш­тує чер­го­вий ген­де­лик чи зал «од­но­ру­ких бан­дитів»?

Досі існу­вав кіно­те­атр, де де­мон­ст­ру­ва­лись пе­ре­важ­но іно­земні кінострічки не­ви­со­ко­го ми­с­тець­ко­го рівня, ти­пу мас-про­дакшн. Мо­же, не зовсім це відповіда­ло ду­ху то­го імені, бо ж Іван Ми­ко­лай­чук – сим­во­л по­етич­но­го кіно. Але все ж та­ки, хо­ча б декілька разів на рік тут відбу­вав­ся по­каз і ук­раїнських фільмів. Це бу­ло місце, де про­хо­ди­ли дні пам’яті слав­но­го бу­ко­вин­ця. Зда­ва­лось, відзна­чен­ня у червні цьо­го ро­ку 70-ліття зна­ме­ни­то­го на весь світ Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка дасть по­штовх ідеї ство­ри­ти у цій будівлі справжній ми­с­тець­кий центр, де мог­ли б розмісти­тись кіно­зал, ви­с­тав­ко­вий зал, ми­с­тець­ка віталь­ня (ад­же приїжджа­ють до Чернівців і ак­то­ри, співа­ки, му­зи­кан­ти), де мож­на бу­ло б поспілку­ва­тись з ціка­ви­ми людь­ми. Го­то­вий був за­про­по­ну­ва­ти свою участь у бла­го­ус­т­рої біля кіно­те­а­т­ру відо­мий чернівець­кий скульп­тор В. Га­маль, вклав­ши всю май­стерність у ство­рен­ня скульп­тур­ної ком­по­зиції, яка при­кра­си­ла б цей, не зовсім за­тиш­ний ку­то­чок міста.

Але не так ста­лось, як га­да­лось… Що че­кає чернівець­ку куль­тур­ну гро­ма­ду після пе­ре­об­ла­ш­ту­ван­ня но­ви­ми гос­по­да­ря­ми цієї спо­ру­ди? На мапі Чернівців зник­не ще один куль­тур­ний за­клад, і ста­неть­ся так, як це відбу­ло­ся з сум­нозвісною «Сор­бо­ною», та­ким собі взірцем кітчу, не­сма­ку та без­куль­тур’я.

Як­що це відбу­деть­ся (тоб­то пе­ре­тво­рен­ня кіно­те­а­т­ру в ка­бак), то за­кли­каю всіх чернівчан бой­ко­ту­ва­ти цей за­клад, не відвіду­ва­ти йо­го ні за яких об­ста­вин, як це роб­лю я і мої друзі що­до «Сор­бо­ни». Га­даю, що це бу­ло б спра­вді по-євро­пейсь­ки.

Ро­ди­на кіно­ак­то­ра, кіно­ре­жи­се­ра, сце­на­ри­с­та у відпо­відь на зни­щен­ня кіно­те­а­т­ру вже вис­ло­ви­лась за те, що в разі зміни при­зна­чен­ня за­кла­ду не дасть спап­лю­жи­ти ім’я Іва­на і ви­ма­га­ти­ме за­бра­ти на­зву «ім. Івана Ми­ко­лай­чу­ка».

Со­ром­но за вас, де­пу­та­ти, особ­ли­во за «на­шо­ук­раїнців», «бютівців». Гань­ба! Бу­де в Чернівцях ще од­не «Тор­на­до»? А не ля­кає, що не за го­ра­ми той час, ко­ли справжнє тор­на­до на­род­но­го гніву зме­те і регіональ­ну «еліту», і її до­нець­ких ляль­ко­водів?