Відо­мий ук­раїнський фільмо­вий ре­жи­сер Ев­ген Де­слав-Слаб­чен­ко з Франції приїхав на по­чат­ку ве­рес­ня ц.р. до Швай­царії, де в Ба­зелі на­кру­чує но­ву фільму «Ек­гард» на ос­нові ро­ма­ну відо­мо­го швай­царсь­ко­го пись­мен­ни­ка Ше­фе­ля. Ось що про ньо­го пи­ше «Ля Ре­вю де Л’Ек­ран» з Мар­се­лю в ч. з 27-го серп­ня ц.р.: «Ев­ген Де­слав, най­більше мар­кант­на і ви­дат­на осо­бистість су­час­ної фільмо­вої кіне­ма­то­графічної про­дукції. Йо­го карієра од­но­час­но ціка­ва і над­зви­чай­но різно­манітна. Він пра­цює у фільмовій про­дукції від са­мих по­чатків. Йо­го фільми «Універ­си­тетсь­ке місто» та особ­ли­во «Мон­пар­нас» бу­ли ду­же замітні, але він на­був все­ев­ро­пейсь­кої по­пу­ляр­но­с­ти як сіне­аніст за­вдя­ки відо­мих на цілий світ фільмів, як «Похід Ма­шин», «Не­га­тив» і «Е­ле­к­т­ричні ночі». Од­но­час­но він пра­цює, як кіне­ма­то­графічний жур­наліст, особ­ли­во в па­ризькім ви­дан­ню «Сіне­ма­газін», де він пра­виль­но по­да­вав відо­мості про студії на Ук­раїні і в інших слов’янсь­ких дер­жа­вах. Він по­ста­вив відомі фільми, як ось «Світ в па­раді» та «Залізничні рей­ки». Ба­га­то кіне­ма­то­графічних фірм за­про­шує йо­го співробітни­ча­ти як та­ла­но­ви­то­го техніка, бо йо­го хист і лю­бов до праці ста­ли ле­ген­дарні. Во­ни за­без­пе­чи­ли йо­му на все до­б­ре місце в цій кор­по­рації». Даль­ше ав­тор статті п. Ф. пе­ре­чис­лює чис­ленні про­дукції, в ко­т­рих наш зем­ляк прий­мав участь і на­решті закінчує свою стат­тю: «Ця різно­манітність і ек­лек­тизм не­ми­ну­че мусів при­ве­с­ти п. Ев­ге­на Де­сла­ва до са­мостійної по­ста­но­ви п’єс на сцені. Од­на­че ос­танні події у Франції при­му­си­ли йо­го тим­ча­со­во за­до­во­ли­ти­ся дрібни­ми по­ста­но­ва­ми в Ніцці на Рівієрі, де він ра­зом з Кльо­дом Ре­воль ста­вив фільму Ре­да-Кер «Ди­ти­на Пів­ночі», але умо­ви­ни, в ко­т­рих те­пер пе­ре­бу­ває Франція, зу­пи­ни­ли викінчен­ня цієї фільми. То­му п. Е.Де­слав підпи­сав кон­тракт з найбільшою швай­царсь­кою фірмою в Ціріху «Готт­гардфільм» на по­ста­но­ву «Ек­гар­да», ко­т­ра бу­де епо­халь­ним яви­щом ев­ро­пейсь­кої про­дукції». Жур­нал помістив і світли­ну Де­сла­ва.

До тих ко­ро­тень­ких відо­мо­стей до­да­мо, що наш зем­ляк са­ме на­пе­ре­додні війни мав їха­ти на За­кар­пат­тя до Ху­с­ту, де мав на­кру­чу­ва­ти ве­ли­ку фільму-ре­пор­таж для празь­кої «Мер­кур-Фільм», у про­воді ко­т­рої сто­яв та­кож наш зем­ляк ко­лишній пол­ков­ник ук­раїнської армії п. Су­хо­руч­ка. Він мав за­про­шен­ня і від єги­петсь­ко­го уря­ду оп­ра­цю­ва­ти жит­тя но­вої єги­петсь­кої армії п. з. «Бо­роть­ба за до­б­ро­бут». Приємно за­зна­чи­ти, що наш зем­ляк в кон­трак­тах завсіди при­му­шу­вав за­зна­чу­ва­ти на ек­рані свою ук­раїнську національність, щоб тим за­маніфе­с­ту­ва­ти пра­во ук­раїнських емігрантів бу­ти со­бою.

Де­слав ос­таннім ча­сом ви­го­ту­вав для дру­ку на­ри­си з жит­тя кіне­ма­то­графічно­го Па­ри­жу п. з. «Сіне­ас­ти і Ве­де­ти», кни­гу, ко­т­ру він хо­че ви­пу­с­ти­ти на книж­ко­вий ук­раїнський ри­нок, та­кий бідний в тво­ри з цієї ділян­ки ми­с­тець­ко­го жит­тя на­родів.

Підчас сво­го пе­ре­бу­ван­ня на фран­цузькій Рівієрі Де­слав-Слаб­чен­ко, як упов­но­ва­же­ний Ук­раїнсько­го Чер­во­но­го Хре­с­та за кор­до­ном ста­рав­ся влег­ши­ти тяж­ку до­лю своїх зем­ляків. Ук­раїнська ко­лонія в Ніцці ду­же йо­му вдяч­на за те.

Ба­жаємо на­шо­му зем­ля­кові ве­ли­ко­го успіху і ар­ти­с­тич­но­го за­до­во­лен­ня в йо­го праці в Швай­царії, де він ви­с­ту­пає впер­ше, ма­ю­чи вже своє ім’я.

Же­не­ва, жов­тень, 1942.

*Пра­во­пис ав­то­ра статті збе­ре­же­но.

Дру­кується за га­зе­тою «Краківські вісті», ч. 237.1942 рік.

Публікація В’яче­сла­ва Брю­хо­вець­ко­го