У лю­то­му 2011 ро­ку рек­тор Харківської дер­жав­ної ака­демії куль­ту­ри професор В. Шей­ко одер­жав офіційно­го ли­с­та від ди­рек­то­ра Національ­но­го цен­т­ру те­а­т­раль­но­го ми­с­тецтва імені Ле­ся Кур­ба­са ака­деміка АМУ Н. Корнієнко, в яко­му бу­ли такі ряд­ки: «Вель­ми­ша­нов­ний Ва­си­лю Ми­ко­лай­о­ви­чу!

Національ­ний центр те­а­т­раль­но­го ми­с­тецтва імені Ле­ся Кур­ба­са щи­ро цінує Ваші зу­сил­ля в роз­вит­ку вітчиз­ня­ної ку­ль­­ту­ри. Відзна­ча­ю­чи ви­со­кий рівень Ва­ших співробітників та ок­ре­мих ви­дань Ака­демії (зо­к­ре­ма, ка­та­ло­гу «З книж­ко­вої ко­лекції Ле­ся Кур­ба­са»), про­по­нуємо Вашій ака­демії до­лу­чи­ти­ся до про­ек­ту зі ство­рен­ня по­вно­го бібліог­рафічно­го по­каж­чи­ка про жит­тя та діяльність Ле­ся Кур­ба­са.

Однією з відповідаль­них осіб від Ва­шої Ака­демії вва­жаємо за доцільне при­зна­чи­ти професора С. Гордєєва, який дав­но плі­­д­но співпра­цює з Цен­т­ром».

З цьо­го ча­су в ХДАК і по­ча­ла­ся ро­бо­та з ви­яв­лен­ня не­обхідних бібліог­рафічних дже­рел у бібліоте­ках Хар­ко­ва та інших міст Ук­раїни, дер­жав­них та при­ват­них архівах. І ось перші відкрит­тя…

Ми, ав­то­ри статті, очо­ли­ли ро­бо­ту з підго­тов­ки бібліог­рафічно­го по­каж­чи­ка, і не­сподіва­но для се­бе зро­би­­ли не­очіку­ва­не відкрит­тя — ви­я­ви­ли в архівно­му фонді Харківсько­го літе­ра­тур­но­го му­зею ли­с­ти ви­дат­но­го ре­жи­се­ра, ху­дож­нь­о­го керівни­ка те­а­т­ру «Бе­резіль» Ле­ся Сте­па­но­ви­ча Кур­ба­са, що зберіга­ють­ся в осо­би­с­то­му архіві відо­мо­го в 1920–1930-ті роки харківсько­го дра­ма­тур­га І. Дніпровсь­ко­го.

Ці ли­с­ти Л. Кур­ба­са, що про­ле­жа­ли ба­га­то років у фон­дах му­зею, публіку­ють­ся впер­ше. Са­ме за­вдя­ки їм ми маємо мож­ливість по-но­во­му оціни­ти істо­ричні фак­ти, відчу­ти по­дих бурх­ли­вої на те­а­т­ральні події епо­хи 1920–1930-х років, відкри­ти для се­бе нові грані твор­чої діяль­ності ре­жи­се­ра, йо­го світо­с­прий­нят­тя.

У ли­с­тах роз­кри­ва­ють­ся особ­ли­вості Ле­ся Кур­ба­са як лю­ди­ни, відда­ної Те­а­т­ру, керівни­ка твор­чо­го ко­лек­ти­ву од­но­думців — те­а­т­ру «Бе­резіль», який став унікаль­ним яви­щем у світовій те­а­т­ральній куль­турі. Та все по черзі.

Ли­с­ти, за змістом відне­сені до 1927 ро­ку, по­вер­та­ють нас до тих часів, ко­ли І. Дніпровсь­кий працює над п’єсою «Яб­лу­не­вий по­лон». Ось що пи­ше Л. Кур­бас на по­чат­ку спілку­ван­ня з дра­ма­тур­гом з при­во­ду п’єси(1).

«Тов. Дніпровсь­кий!(2)

…Чую від т. Борт­ни­ка про «Яб­лу­не­вий по­лон». Мо­же, доз­во­ли­те мені по­знай­о­ми­ти­ся з п’єсою, то­му що в на­шо­му плані да­ти вільний ход на сце­ну нашій дра­ма­тургії, а крім вас, Яро­шен­ка і Куліша, ніко­го не­має дру­го­го, щоб пра­цю­ва­ти в гро­мадсь­кий унісон з на­ми. Мо­же, да­с­те по­чи­та­ти? Щи­ре привітан­ня. Лесь Кур­бас».

Цей лист, як і ті, що ми по­даємо ниж­че, свідчить про важ­ли­ву про­бле­му у твор­чості ре­жи­се­ра, пов’яза­ну з по­шу­ка­ми но­вих творів для те­а­т­ру «Бе­резіль» і особ­ли­во су­час­них на той час творів ра­дянсь­кої дра­ма­тургії.

Так, про­дов­жу­ю­чи те­му пер­шо­го ли­с­та, Л. Кур­бас зно­ву звер­тається до І. Дніпровсь­ко­го(3):

«Вель­ми­ша­нов­ний Іван Да­ни­ло­вич!

По­си­лаю своє «alter ego», бо тур­бу­юсь із-за п’єси, а сам приїха­ти не мо­жу із-за від’їзду до Моск­ви. Ду­же вас про­шу. В ім’я то­го, щоб п’єса бу­ла по­став­ле­на до­б­ре і вчас­но — ко­ли во­на ще не го­то­ва, то дай­те сце­нарій і ті сце­ни, що го­тові, щоб ре­жи­сер го­ту­вав. По «По­ло­ну…» ду­же тре­ба, щоб 25 ц. м. п’єса вже бу­ла в ре­пе­тиціях. Не гнівай­тесь за «гон­ку» — але не хо­четь­ся брать на літню ро­бо­ту дру­гої п’єси. А тут терміни тис­нуть. А мо­же самі приїде­те? От бу­ло б га­разд. Щи­ро Ваш Лесь Кур­бас».

Прем’єра ви­с­та­ви, як відо­мо, відбу­ла­ся у те­атрі «Бе­резіль» 4 жовт­ня 1927 ро­ку (по­ста­нов­ка Я. Борт­ни­ка) і з успіхом ішла декілька се­зонів.

Крім цих листів, у фон­дах Літе­ра­тур­но­го му­зею бу­ло знай­де­но ще один, на який тре­ба сьо­годні звер­ну­ти особ­ли­ву ува­гу на­уковців-кур­ба­соз­навців. Його написав Ле­сь Кур­ба­с І. Дніпровсь­ко­му з Оде­си в Кам’янець-По­діль­ський і да­то­ва­ний 5 серп­ня 1928 р.(4) Лист на­пов­не­ний емоційни­ми де­та­ля­ми про лю­дей, які ото­чу­ва­ли керівни­ка «Бе­ре­зо­ля», тих, хто «пра­вив бал»: ке­ру­вав і спря­мо­ву­вав діячів ми­с­тецтва в «потрібне рус­ло». Крім цьо­го, лист дає нам мож­ливість ще раз звер­ну­тись до го­ло­вних по­шуків Ле­ся Кур­ба­са, пов’яза­них з роз­роб­кою йо­го си­с­те­ми, яку умов­но мож­на оха­рак­те­ри­зу­ва­ти як си­с­те­му ви­хо­ван­ня «син­те­тич­но­го ак­то­ра».

«До­ро­гий То­ва­ри­шу!

Ве­ли­ке Вам спа­сибі за кілька листів, що мені на­пи­са­ли, а особ­ли­во за Ва­шу ува­гу до долі на­шо­го те­а­т­ру — в зв’яз­ку з «ре­жи­мом» і «політи­кою» Хри­с­то­во­го(5). Ду­маю, що ус­тою і на цей раз пе­ред на­па­да­ми цьо­го об­ме­же­но­го го­ло­во­тя­па.

Як би там не бу­ло — я не з тих, що лег­ко ус­ту­па­ють, або віша­ють но­са. Ма­буть, ще з мо­ги­ли ки­ва­ти­му «а все ж та­ки кру­тить­ся!!». Ви про­бач­те мою неввічливість, що зра­зу не відпи­су­вав. З ліку­ван­ня по­вер­нув­ся з запізнен­ням і зра­зу ж обсіли ме­не як му­хи тур­бо­ти і за­гвозд­ки, що їм же ність чис­ла.

Як Ви ду­маєте про мож­ливість Ва­шо­го приїзду до Оде­си (жаль, був Куліш тут і ма­буть вже по­вер­нув­ся до Хар­ко­ва).

…А до п’єси вже час крайній при­сту­па­ти. Я все-та­ки хотів би, щоб во­на по­ба­чи­ла рам­пу в жовтні місяці. (Це ж єди­на оригіна­ль­на річ в на­шо­му ре­пер­ту­арі!) І ціка­во то­му, щоб во­на успіла прой­ти як­найбільше разів у се­зоні. Ду­маю, що ко­ли Ви ще її не успіли викінчи­ти — викінчи­те вже тут на місці, в час ре­пе­тицій — в по­ро­зумінні зі мною.

Ми за­раз ще ре­пе­ти­руємо ма­ло, а більше зай­маємо­ся на­шою си­с­те­мою (виділе­но ав­то­ра­ми). Ро­бо­та іде жва­во, і ко­лек­тив увесь на­че по­мо­лод­шав. Приїздіть — по­ба­чи­те ро­бо­ту над си­с­те­мою — «втяг­не­тесь в куліси» в найінтимнішу ча­с­ти­ну ро­бо­ти те­а­т­ру — що є си­с­те­ма. Бу­де­мо ду­же раді. Ду­маю, це Вам дасть нові мислі — но­вий роз­мах. До речі — тре­ба ще нам з Ва­ми — (єди­ним ак­тив­ним дра­ма­тур­гом на Укр.) про ба­га­то де­чо­го умо­ви­ти­ся що­до праці в зи­мо­во­му се­зоні — є де­які пла­ни в ме­не, що мо­жуть да­ти хо­роші наслідки.

Ба­жаю вся­ких удач! І хо­ро­шої по­до­рожі до Оде­си. Те­ле­гра­фуй­те — зустріне­мо.

Весь Ваш Лесь Кур­бас.

Від 5/VIII 28

Ве­ли­кий Фон­тан, 16 ст.

(там же, де в ми­ну­ло­му році).

На­ступні ли­с­ти, які по­да­ють­ся ниж­че, до­пов­ню­ють роз­ду­ми ав­торів про про­бле­ми взаємин ре­жи­се­ра і дра­ма­тур­га в Ук­раїні періоду 20–30-х рр. ХХ ст. Мо­ва йде про не­ста­чу гар­но­го ре­пер­ту­а­ру, про на­ма­ган­ня дра­ма­тургів на­да­ти Л. Кур­ба­су пра­во пер­шо­про­чи­тан­ня своїх п’єс, ви­сокі ви­мо­ги Л. Кур­ба­са до ху­дож­ньої якості п’єс, які він вклю­чав до ре­пер­ту­а­ру «Бе­ре­зо­ля». Зо­к­ре­ма, йдеться про лист В. Ва­силь­ка до І. Дніпровсь­ко­го від 9 лип­ня 1927 р.(6), в яко­му він пи­сав, що Одесь­ко­му те­а­т­рові ду­же б хотіло­ся одер­жа­ти п’єсу «Яб­лу­не­вий по­лон» в пе­ре­роб­ле­но­му ви­гляді, що це єди­на по­ки що п’єса, яку мож­на по­ста­ви­ти на жовт­неві свя­та, але він ду­же боїться, що ви­ключ­не пра­во по­ста­нов­ки ав­тор мо­же відда­ти «Бе­ре­зо­лю». В листі В. Ва­силь­ко підкрес­лю­вав:

«Чо­мусь всі, крім Ма­мон­то­ва, ігно­ру­ють наш те­атр. Куліш мені ска­зав, що не бу­де пи­са­ти п’єси зовсім, а те­пер з пев­них дже­рел довідав­ся, що він уже май­же закінчив п’єсу для «Бе­ре­зо­ля». Ніхто не за­пе­ре­чує ро­бо­ти і зна­чен­ня «Бе­ре­зо­ля», я сам учень «Бе­ре­зо­ля», але це не оз­на­чає, що тре­ба ігно­ру­ва­ти інте­ре­си інших те­атрів».

А ось ще один важ­ли­вий факт, який роз­кри­ває особ­ли­вості ро­бо­ти Л. Кур­ба­са над «Яб­лу­не­вим по­ло­ном». Про це свідчить лист І. Дніпровсь­ко­го до харківсько­го літе­ра­ту­роз­нав­ця М. Пи­линсь­кої, на­пи­са­ний 2 ве­рес­ня 1927 р. з Кам’ян­ця-Подільсько­го до Хар­ко­ва(7):

«Ва­силь­ко на­пи­сав мені прав­ду. Сьо­годні ла­бо­рант Ма­ка­рен­ко листівкою підтвер­д­жує…, що після пе­ре­гля­ду п’єси Олек­сандр Сте­па­но­вич (ц. т. Кур­бас) ре­пе­ти­рує вже 3-й день «Яб­лу­не­вий по­лон». Я на­пи­сав Кур­ба­су, щоб він не ду­же «пу­шив» своїх співробітників і пу­с­кав п’єсу так, як є. Ци­ми дня­ми одер­жу примірник п’єси, ви­прав­лю і пу­щу її в світ»..

На цьо­му мож­на бу­ло б по­ста­ви­ти крап­ку, але є ще од­на те­ма, яка мо­же ста­ти пред­ме­том по­даль­шо­го на­уко­во­го досліджен­ня діяль­ності «Бе­ре­зо­ля». У зга­ду­ва­но­му вже листі до І. Дніпровсь­ко­го від 5 серп­ня 1928 р. Лесь Кур­бас теж го­во­рить про п’єсу, до якої йо­му «тре­ба при­сту­па­ти». Про що йде мо­ва? Оче­вид­но, про п’єсу І. Дніпровсь­ко­го «Шах­та “Марія”». Ми віднайшли дже­ре­ла в архівах Літе­ра­тур­но­го му­зею, які підтвер­д­жу­ють цю версію, що ґрун­тується на фак­тах з ли­с­та Ф. Ло­па­тинсь­ко­го (ре­жи­се­ра те­а­т­ру «Бе­резіль») до І. Дніпровсь­ко­го від 3 лип­ня 1928 р., відісла­но­го з Хар­ко­ва до Кам’ян­ця-Подільсько­го(8):

«Ша­нов­ний то­ва­ри­шу! З до­ру­чен­ня О. С. Кур­ба­са я ста­ви­ти­му у те­атрі «Бе­резіль» Ва­шу п’єсу про шах­тинсь­ку спра­ву. Про­шу як­найш­вид­ше надісла­ти мені на ад­ре­су Но­ви­ць­ко­го сце­нарій п’єси й усі сце­ни, що Ва­ми закін­чені…».

За­вер­шу­ю­чи публікацію, хо­четь­ся підкрес­ли­ти: су­часні те­а­т­роз­навці ще да­ле­ко не повністю досліди­ли твор­чу спад­щи­ну Ле­ся Кур­ба­са. Ми ще на підсту­пах до неї. Зо­к­ре­ма, харківські архіви зберіга­ють ба­га­то ціка­во­го для на­уковців. То­му і сподіваємось, що ювілейні за­хо­ди, і перш за все на­укові кон­фе­ренції, які прой­дуть в Ук­раїні на честь 125-ти річчя ви­дат­но­го діяча ук­раїнської і світо­вої куль­ту­ри Ле­ся Кур­ба­са, да­дуть змо­гу зро­би­ти ще один крок на цьо­му шля­ху.

1. Тут і далі ли­с­ти по­да­ють­ся вибірко­во. Пра­во­пис і стиль листів збе­ре­же­но

2. Харківський літе­ра­тур­ний му­зей (далі — ХЛМ), НДФ–4582/1-2.

3. ХЛМ, Вст. 19402, РП 2802

4. ХЛМ, Вст. 9837, РП-343

5. Хри­с­то­вий — зав. відділу ми­с­тецтв Го­ло­вполітосвіти Ук­раїни

6. ХЛМ, Вст. 16521, РП-1813/1,2

7. ХЛМ, Вст. 9287, РП-254/1

8. ХЛМ, Вст. 16386, РП-1734