Сам факт про­ве­ден­ня в Чернівцях те­а­т­раль­но­го фе­с­ти­валю ко­медії «Зо­лоті оп­ле­с­ки Бу­ко­ви­ни» в умо­вах бра­ку дер­жав­но­го фінан­су­ван­ня га­с­т­роль­ної діяль­ності те­атрів є ве­ли­ким плю­сом. Приємно бачити ви­с­тави національ­них те­атрів з Києва, Льво­ва, Ясс (Ру­мунія) та пов­ні за­ли. А ось далі ви­ни­ка­ють за­пи­тан­ня до керівництва на­шо­го драм­те­а­т­ру, яке ра­зом із уп­равлінням куль­ту­ри Черні­ве­ць­кої ОДА та Львівським міжоб­ла­сним відділен­ням НСТД є йо­го ор­ганіза­то­ра­ми. Як­що «Зо­лоті оп­ле­с­ки Бу­ко­ви­ни» – регіональ­ний фе­с­ти­валь, то чо­му се­ред йо­го учас­ників не ба­чи­мо те­атрів з Уж­го­ро­да, Му­ка­че­ва, Бе­ре­го­во­го, Рівно­го, Хмель­ниць­ко­го, Дро­го­би­ча? Чо­му від­мо­­вив­ся приїха­ти Чернігівський те­атр, а цьо­го ро­ку – і Вінниць­кий? Хто за­про­шує та фор­мує ре­пер­ту­ар­ну афі­шу, як­що з ро­ку в рік різні те­а­т­ри при­во­зять ви­с­та­ви, по­ка­зані в по­пе­редні ро­ки інши­ми ко­лек­ти­ва­ми? На­при­клад, «Хе­лемсь­ких му­д­реців» при­во­зи­ли Львів і Вінни­ця, «На ща­с­тя всім роз­би­ла­ся суп­ни­ця» – Рівне і Тер­нопіль, «Ду­же про­сту історію» – Іва­но-Франківськ і Мінськ. Він­ни­ча­ни по­ка­зу­ва­ли «Bon appetite, або Гарнір по-фран­цу­зь­­ки», що вже кілька років у ре­пер­ту­а­рі те­а­т­ру Чернівців.

Не зай­ве на­га­да­ти, що те­атр – не вот­чи­на кількох лю­дей, а дер­жав­на ус­та­но­ва, яка, окрім ко­мерційних по­каз­ників, по­вин­на дба­ти і про фор­му­ван­ня ес­те­тич­но­го сма­ку, за­галь­но­го роз­вит­ку та куль­тур­но­го світо­гля­ду гля­дачів, і пе­­ре­дусім – мо­лоді. Як же це мо­же ро­би­ти те­атр ім. О. Ко­би­лянсь­кої, як­що вже кілька років має аж дві до­рос­лих і од­ну ди­тя­чу ви­с­та­ву на тиж­день? А ми­ну­ло­го се­зо­ну відбу­ло­ся ли­ше дві прем’єри, не вра­хо­ву­ю­чи ди­тя­чої каз­ки…

То, мо­же, як­що бу­ко­винсь­кий те­атр не ква­пить­ся роз­ви­ва­ти свій твор­чий по­тенціал, доцільно про­водити фе­с­ти­валь 15 днів, аби гля­дачі вта­му­вали те­а­т­раль­ну спра­гу, пе­ре­гля­да­ю­чи ви­с­та­ви за­рубіжних та ук­раїнських те­атрів?

Ра­зом із тим, див­ля­чись ви­с­та­ви «Зо­ло­тих оп­лесків» і чи­та­ю­чи кри­тичні відгу­ки інтер­нет-сайтів на скром­ненькі ви­с­та­ви з Тер­но­по­ля, Чер­кас, Іва­но-Франківська і, на жаль, Чернівців, ро­зумієш, що нині ор­ганіза­торів те­а­т­ра­ль­но­го фе­с­ти­ва­лю більше цікав­лять не творчі, а ко­мер­ційні інте­ре­си. Вис­лу­хав­ши хва­лебні відгу­ки гля­дачів і членів журі, ди­рек­тор Мінсько­го мо­лодіжно­го те­а­т­ру за­ува­жив, що по­ка­за­на ни­ми на «Зо­ло­тих оп­ле­с­ках» лірич­на ко­медія вва­жається по­се­ред­нь­ою. По­стає за­пи­тан­ня: чо­му ж са­ме цю ви­с­та­ву Мінський те­а­т­р ви­ніс на суд журі?

За ос­танні три ро­ки на фе­с­ти­ва­лі май­же не­має ко­медій­ ук­раїнської кла­си­ки та су­час­них дра­ма­тургів, а пе­ре­ва­жа­ють ко­медії на кшталт «фра­н­цузь­ко­го анек­до­та».

А на що пе­ре­тво­ри­ла­ся род­зин­ка фе­с­ти­ва­лю – об­го­во­рен­­ня ви­с­тав гля­да­ча­ми і журі «на ка­на­пах»? Зди­ву­ва­ла ре­акція го­ло­ви журі В.Сікорсь­ко­го, ре­жи­сера Львівсько­го те­а­т­ру ім. М. За­нь­ко­вець­кої, на кри­тич­ні за­ува­жен­ня гля­­дачів про ви­с­та­ву. Замість до­слу­ха­ти­ся до спра­вед­ли­вої кри­ти­ки він бе­за­пе­ляційно за­явив, що та­ка фор­ма спілку­ван­ня не пе­ред­ба­чає кри­тич­них вис­лов­лю­вань, а доз­во­ляє ли­ше дружні по­ра­ди.

Навіщо тоді хи­зу­ва­ти­ся де­мо­кра­тич­ною фор­мою спілку­ван­ня і за­про­шу­ва­ти на об­го­во­рен­ня гля­дачів? Зре­ш­тою, навіщо бу­ло за­про­шу­ва­ти на фе­с­ти­валь досить сла­бень­кий ко­лек­тив Чернігівсько­го мо­лодіжно­го те­а­т­ру?

Ми­ну­ло­го се­зо­ну «заньківча­ни» при­вез­ли п’єсу на од­ну дію «Ве­не­ра в хутрі», яку вдо­ма гра­ють на малій сцені. А Київський те­атр опе­ре­ти в 2010–2011 ро­ках відповідно по­ка­зав од­но­актні 40-хви­линні опе­ри-буф Ж. Оф­фен­ба­ха. Однак ціни на квит­ки цих ви­с­тав бу­ли та­ки­ми са­ми­ми, як на дво­го­динні по­ста­нов­ки інших те­атрів, що, зро­зуміло, не є ко­рект­ним сто­сов­но бу­ко­винсь­ко­го гля­да­ча, ко­т­рий ску­чив за те­а­т­раль­ним роз­маїттям.

Не ко­мен­ту­ю­чи пра­вомірність оцінок май­же незмінно­го за скла­дом журі, хо­четь­ся по­ба­жа­ти хо­ча б ча­ст­ко­во йо­го онов­лю­ва­ти. Ре­а­гу­ю­чи на репліку од­но­го з членів журі під час зга­да­но­го об­го­во­рен­ня ви­с­та­ви Чер­кась­ко­го те­а­т­ру, – мов­ляв, са­ме журі ви­хо­вує ес­те­тич­ний смак гля­да­ча, – за­ува­жу, що на­справді цей про­цес відбу­вається впро­довж ба­га­ть­ох де­ся­тиліть плідної співпраці ко­лек­ти­ву те­а­т­ру і гля­дачів.

На жаль, за­галь­не вра­жен­ня від фе­с­ти­ва­лю – не над­то приємне. Хо­четь­ся сподіва­ти­ся, що уп­равління куль­ту­ри ОДА (пред­став­ник яко­го що­ро­ку незмінно при­сутній у журі) зро­бить відповідні вис­нов­ки і, про­аналізу­вав­ши ор­ганізацію фе­с­ти­ва­лю, вне­се не­обхідні ко­рек­ти­ви до йо­го ро­бо­ти.

Грудень, 2011