Сві­то­ва кі­но­кла­си­ка.

Збір­ник ста­тей. Ви­пуск 6.

Бі­бліо­те­ка жур­на­лу «Кі­но-Те­атр». —

К., 2011.

Шо­стий ви­пуск

«Сві­то­вої кі­но­кла­си­ки»

На­при­кін­ці 2011 ро­ку ре­дак­ція жур­на­лу «Кі­но-Те­атр» ви­пу­сти­ла шо­стий збір­ник ста­тей «Сві­то­ва кі­но­кла­си­ка». Як і по­пе­ред­ні, він по-своє­му уні­каль­ний. «Сві­то­ву кі­но­кла­си­ку» без на­тяж­ки мож­на по­рів­ня­ти зі своє­рід­ною «скарб­нич­кою» для сту­ден­тів, при­чо­му не ли­ше кі­ноз­нав­ців. За­ці­кав­ле­ний чи­тач зна­хо­дить у ній роз­по­ві­ді не тіль­ки про кі­но­мит­ців, їх­ні біо­гра­фії і тво­ри, це та­кож де­таль­ний, гли­бо­кий ана­ліз, влуч­ні дум­ки, спо­сте­ре­жен­ня, по­рів­нян­ня. Це ва­го­мий ін­те­лек­ту­аль­ний ма­те­рі­ал, який зав­жди ці­ка­вив при­хиль­ни­ків кі­но.

У шос­то­му ви­пу­ску йдеть­ся про ре­жи­се­рів: Жор­жа Мельє­са, Алек­сан­дра Мак­кен­дрі­ка, Ро­бер­та Хей­ме­ра, Ма­ріо Дзам­пі, Чарль­за Край­то­на, Фе­де­рі­ко Фел­лі­ні, Інґма­ра Берґма­на, Їр­жі Мен­це­ля, Кшиш­то­фа Ке­сльов­сько­го, Тен­гі­за Абу­ла­дзе, Кар­ло­са Сау­ру, ак­то­ра Жа­на Га­бе­на, ак­то­ра і ре­жи­се­ра Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка. Ось та­ке «су­зір’я» опи­ни­ло­ся цьо­го ра­зу в цен­трі ува­ги дос­лід­ни­ків — ко­ман­ди, до якої тра­ди­цій­но вхо­дять як кі­ноз­нав­ці з дос­ві­дом, так і сту­ден­ти, які тіль­ки по­чи­на­ють освою­ва­ти нео­зо­рий ма­те­рик знань про де­ся­ту му­зу.

Усі стат­ті сві­жі, ці­ка­ві (окрім хі­ба що прис­вя­че­ної Жор­жу Мельє­су: їй, на жаль, бра­кує но­виз­ни), від­кри­ва­ють чи­та­че­ві не­ві­до­ме, спо­ну­ка­ють йо­го до роз­ми­слів, ба біль­ше: пі­сля про­чи­тан­ня на­віть ви­ни­кає ба­жан­ня пе­ре­гля­ну­ти філь­ми то­го чи ін­шо­го ре­жи­се­ра, щоб ма­ти мо­жли­вість по­дис­ку­ту­ва­ти (не­хай і за­оч­но) з ав­то­ром що­до окре­мих ду­мок, по­дій, ас­пек­тів.

Мо­ва збір­ни­ка до­бір­на, емо­цій­на, поз­на­че­на доб­рим сти­лем, ав­то­ри гли­бо­ко від­чу­ва­ють те, про що пи­шуть, вия­вля­ють осо­би­сту за­ці­кав­ле­ність, ве­дуть за со­бою, про­бу­джую­чи ін­те­рес до пред­ме­та роз­мо­ви. До та­ких на­ле­жать Ана­ста­сія Па­щен­ко з «Ат­мо­сфе­рою три­во­ги в “іс­то­рії від Фел­лі­ні“», Яна Жа­дан з «“Пер­со­ною” Інґма­ра Берґма­на», Рок­со­ля­на Свя­то з «Кі­не­ма­то­гра­фом не­стер­пної лег­ко­сті», Ан­на Ав­ра­мен­ко з «Нез­ри­мою при­сут­ні­с­тю до­лі у “Трьох кольо­рах” Кшиш­то­фа Ке­сльов­сько­го», Ла­ри­са Іва­ни­ши­на з «Кра­сою і та­єм­ни­цею фла­мен­ко у філь­мах Кар­ло­са Сау­ри» та Ла­ри­са Брю­хо­вець­ка зі стат­тя­ми «Не мо­же вмер­ти пре­крас­на суть людсь­ка (Тен­гіз Абу­ла­дзе)» та «Іван Ми­ко­лай­чук і ак­ту­а­лі­за­ція ук­ра­їнсь­ких ет­ніч­них сим­во­лів і ко­дів». Зо­кре­ма, у стат­ті про Тен­гі­за Абу­ла­­­дзе сти­ка­ють­ся різ­ні по­гля­ди, ви­ру­ють жи­ві емо­ції, «фон­та­ну­ють» ці­ка­ві дум­ки, влуч­ні спо­сте­ре­жен­ня та гли­бо­кий ана­ліз. Це не за­ли­шає бай­ду­жим, як і кі­но­ше­де­ври, про які йдеть­ся.

Зва­жаю­чи на ва­го­мий до­ро­бок ав­то­рів «Сві­то­вої кі­но­кла­си­ки», хо­четь­ся спо­ді­ва­ти­ся, що в май­бут­ньо­му ма­ти­ме­мо ще не од­ну мо­жли­вість на­дих­ну­ти­ся їх­нім ін­те­лек­ту­аль­ним по­шу­ком.