Цього травня в Україні вже всьоме відбулися Дні польського кіно, в програму яких увійшло сім кращих фільмів польських режисерів останніх двох років. В український прокат польське кіно потрапляє вкрай рідко, тож основним місцем, де його можна побачити, лишаються фестивалі. В Польщі, як запевнив на відкритті голова Варшавської студії документальних та художніх фільмів (WFDiF), продюсер Влодзімеж Нідерхауз, сформувалася потужна мода на польське кіно: в 2010 році аудиторія фільмів власного виробництва становила 5 млн, а в 2011-му вона зросла до 12 млн. Частково цьому сприяло потужне державне фінансування: 2011 року уряд виділив 30 млн євро на кіновиробництво та 9 млн на популяризацію польського кіно на власному ринку. З’являються нові імена в режисурі: Войцех Смажовський, Антоні Краузе, Ґжегож Зґліньський, чиї фільми і мав нагоду переглянути український глядач.

Водночас у Польщі продовжують працювати режисери старшого покоління. Зокрема Януш Маєвський, чий новий фільм «Гімназійний випуск 1947» (2010) було показано на відкритті фестивалю. Він є частково автобіографічним: як і головний герой фільму Людвік (Адам Врублевський), режисер також полишив Львів підлітком та переїхав до Кракова. Фільм належить до жанру історій про дорослішання, який походить із німецького Bildungsroman’у і зберігає стабільну популярність у сучасній масовій культурі. Як і в «Товаристві мертвих поетів» (1989) Пітера Віра, основний конфлікт розгортається між репресивною системою та особистостями, наділеними авторитетом, відповідальністю та етичною позицією. Але, на відміну від фільму Віра, тут репресивною інституцією виступає не освіта, а повоєнний комуністичний уряд, який придушує будь-які спроби осмислення соціальної ситуації як реакційні. Викладачі, навпаки, займають сторону своїх студентів у конфлікті з державою, намагаються прищепити їм етичні норми та почуття обов’язку перед країною. Гурток романтично налаштованих юних патріотів, що виникає в гімназії, де навчається головний герой фільму, звинувачують у «змові зі світовим капіталізмом», а його очільника засуджують до розстрілу саме в той день, коли Людвік отримує атестат. Незважаючи на трагічну розв’язку, фільм витримано в комедійному дусі. Маєвський уже не вперше знімає комедії на матеріалі воєнних конфліктів XX ст. «Гімназійному випуску» передували «Золото дезертирів» (1998), «Імператорсько-королівські дезертири» (1985). Поєднання дотепної форми із серйозним сюжетом робить такі фільми цікавим для широкої аудиторії. Зазвичай у фільмах на історичні теми суперечності певного часу репрезентовані через протистояння певних політичних позицій, – такі репрезентації завжди приречені видаватися ангажованими, бо наступники кожної зі сторін критикуватимуть зображення своїх героїв як упереджене та шаблонне. Натомість у фільмах Маєвського історична ситуація змальовується насамперед через деталі: в «Гімназійному випуску» неприязнь до російських військових та антисемітизм мешканців Кракова проступають у сцені з єврейкою, яка впізнає у дівчинці-полячці свою зниклу дочку; протистояння між політичними партіями напередодні виборів є лише тлом для пригоди Людвіка, який уперше в житті потрапляє до в’язниці. Мінусом фільму втім є надзвичайна спрощеність персонажів та стосунків між ними. Залишаються за кадром стосунки Людвіка з батьками, його нова шкільна компанія складається з шаблонних типажів: хулігана, відмінника, насмішника, молодіжного лідера, спортсмена. Видається, що об’єктом педагогіки є не лише головний герой фільму, а й глядацький зал, якому розповідають повчальну історію, а психологічна достовірність персонажів непотрібна.

Нагадаємо, що цього року на світові екрани вийшов ще один польський фільм, дія якого пов’язана зі Львовом: «У темряві» Агнешки Холланд, номінований на «Оскар» як кращий фільм іноземною мовою. Через фінансові причини його не вдалося показати на Днях польського кіно, але, можливо, він потрапить до фестивальних програм, тож слідкуйте за афішами кінотеатрів.