Кіноальманах, Україна, 2012

«Побачення»

Режисер Євген Матвієнко

Сценарій: Іван Тимшин, Євген Матвієнко

У ролях: Оксана Філоненко, Сергій Малюга, Єгор Головков

«Пиріг»

Режисер Юрій Ковальов

Сценарій: Ганна Грабарська

У ролях: Ліна Будник, Валерій Астахов, Валерій Гнеушев, Олег Загородній та ін.

«Борода»

Режисер і сценарист Дмитро Сухолиткий-Собчук

У ролях: Зіновій Симчич, Микола Гоменюк, Марія Романова, Джільберто Форті та ін.

«Янгол Смерті»

Режисер Володимир Тихий

Сценарій: Марися Нікітюк

У ролях: Ярослав Гаврилюк, Світлана Сердюкова, Марія Новохацька та ін.

«Ядерні відходи»

Режисер і сценарист Мирослав Слабошпицький

У ролях: Сергій Гаврилюк, Світлана Штанько

«Як козаки у космос полетіли»

Режисер Євген Матвієнко

Сценарій: Ганна Легка, Євген Матвієнко

У ролях: В’ячеслав Погудін, Георгій Гавриленко, Лука Матвієнко, Лілія Матвієнко та ін.

Кіноальманах «Україно, Goodbye!» – нова робота молодих українських кінематографістів, що вже заявили про себе незалежним проектом «Мудаки. Арабески», окремі фільми з якого брали участь у кінофестивалях. Задіяний у «Мудаках» спосіб малобюджетного виробництва та співпраці різних творчих об’єднань використано і в роботі над «Україно, Goodbye!». Одначе цього разу творча група домоглася фінансування: половину коштів на проект (близько 4-х млн грн) виділило Держкіно, решту – інвестори. Як стверджують продюсери, такий бюджет дозволив залучити більше учасників. Зокрема, до роботи над частиною сценаріїв долучилася Лабораторія сучасної драми, започаткована кілька років тому «Гоголь-фестом».

Для «Україно, Goodbye!» зняли 25 фільмів, шість із яких увійшли до прокатної версії. Об’єднує їх тема еміграції. Згідно з соціологічним опитуванням, наведеним на сайті проекту, третина українців переїхали б до іншої країни на постійне місце проживання, якби дозволяли обставини. Місце дії фільмів прокатної версії – Україна, в них ідеться не про життя українських мігрантів, а про причини (в найширшому розумінні), що можуть спонукати до виїзду за кордон. Амбітна мета «Україно, Goodbye!»: ініціювати зміни в українському кінематографі та критично реагувати на актуальну суспільну реальність.

Перше, що впадає в око при порівнянні «Україно, Goodbye!» з попереднім проектом, – зміна загального настрою. Висміювання обмеженості земляків у «Мудаках» було концептуальним жестом, відображеним у маніфесті. Такий фрейм задавала вже заставка альманаху, в якій «культпрацівниця» показує глядачеві язика. Осторонь опинилася лише підкреслено серйозна «Глухота» Мирослава Слабошпицького. В «Україно, Goodbye!» стьоб уже не є неодмінним елементом: серйозні роботи межують із комедійними, режисери намагаються створити власну тональність, а не дотримуватись наперед заданого жанру дидактичної сатири.

А втім, кількісно сатиричні роботи все-таки переважають. Імовірно, найменш цікава з них – «Пиріг» – фарсова історія про бабусю та її сина-міліціонера, що придумали дотепний спосіб заробляти на місцевих наркоманах. «Як козаки у космос полетіли» та «Побачення» Євгена Матвієнка поєднують гумористичні елементи з драматичними на тлі непередбачуваних поворотів сюжету. Абсурдистський «Янгол смерті» демонструє чудовий чорний гумор. Безумні молитви головного героя змушують пригадати популярну в інтернеті фотографію паркану з написом «Тут уже нічого не виправити, Господи, спали!». Зневіру в суспільстві, що рухала автором того напису, доведено в роботі Тихого до граничної межі. Люди безнадійні до такої міри, що їхнє безглузде жорстоке знищення здається єдиною адекватною відповіддю. Всі ці роботи різною мірою розважають глядача, але стратегічне завдання – проаналізувати причини, які змушують українців емігрувати – реалізоване в них досить слабко. Акцентуються черствість, глупота, корисливість, озлобленість, безвідповідальність. Натомість бідність, неосвіченість, соціальна невлаштованість цих етично та психологічно несимпатичних героїв подані як факт, хоча саме ці причини варті бути предметом соціальної критики. Фільмові репрезентації не проблематизують, а натуралізують проблему еміграції. Втеча у внутрішню еміграцію, у фантазм – безумство («Янгол смерті»), казку («Як козаки в космос полетіли»), сексуальну фантазію («Побачення») – подається як єдиний вихід із соціальної фрустрації.

Краще враження справляють фільми без претензій на іронію. Стримано серйозний фільм «Борода» Сухолиткого-Собчука оповідає про долю старого, чия дочка одружилася з італійцем та емігрувала. Соціальну розгубленість режисер зображає за допомогою численних метафор, остання з яких – рибини, що намагаються вижити в діжці, з якої поволі витікає вода, – імовірно натякає на українське суспільство загалом. «Ядерні відходи» Мирослава Слабошпицького дає, імовірно, найбільший поштовх для рефлексій щодо проблем сучасної України. Місце дії – Чорнобильська АЕС, де з 2008 року реалізується другий етап перетворення станції на екологічно-безпечний об’єкт. Фільм показує автоматичне життя працівників станції, що повністю підпорядковане трудовому процесу. Найбільш інтимний, здавалося б, його аспект – сексуальність – цілком механістичний і зведений до репродукції. Відчуження, що пронизує всі аспекти соціального життя – як виробництво, так і емоційні стосунки між людьми, – підкреслює відсторонена холодна документальність зйомки. Ця робота здобула перемогу на російському фестивалі «Кіношок», отримала «Срібного леопарда майбутнього» на МКФ у Локарно. З усього альманаху вона одночасно і найбільш соціально гостра, і найбільш «артхаусна», – без слів, знята в пізнаваному, характерному для Слабошпицького похмурому мінімалістичному стилі.

Прокат другої частини альманаху з наступних семи–восьми робіт заплановано на весну. Після цього має відбутися інтернет-прем’єра всіх 26 фільмів(1). Як зазначає Володимир Тихий, цей проект – добрий старт для подальшої роботи: деякі режисери-учасники вже подали заявки на фінансування наступних фільмів. Та все ж хотілося б, щоби зусилля авторів не зводилися до чергової маркетингової наліпки, а були спрямовані на художню якість.

1. Філатов А. Куратор «Україно, гудбай!» Володимир Тихий: «На кінопленумі була битва еліти кіно з пенсіонерами» // Дзеркало тижня. – 2012. – №40. – 9 лист.