Моя родина порівняно давно є передплатником єдиного в Україні часопису, що присвячений виключно питанням театру і кіно. Така у нього і назва: «Кіно-Театр». І тому все, що стало змістом книжки «Українське обличчя кіно й театру», мені добре знайоме, бо було прочитане раніше.

Але, перечитуючи зараз знайомі інтерв’ю, статті, присвячені акторам та їхній творчості, я помітила наскільки якісно перетворився матеріал, як він трансформувався навіть з точки зору сенсу, опинившись під однією обкладинкою.

Вдала ідея головного редактора журналу Л. Брюховецької зібрати разом творчі портрети, нариси про акторів, інтерв’ю з ними, що в різні часи з’являлися на сторінках журналу, виявилася надзвичайно плідною.

Зібраний «під єдиним дахом», журнальний матеріал набув додаткової якості, ставши частиною єдиного естетичного простору. Галерея акторських особистостей і доля кожного з них, роздумів і творчих платформ, багатогранність поглядів і підходів до своєї професії, – саме це і робить цю книжку цікавою і потрібною.

Вдало ще й те, що перед кожним матеріалом, присвяченим актору, наводиться біографічна довідка – коли народився, в якому вузі навчався, в якому театрі служив, які ролі грав у театрі і кіно.

Плідна робота редакції забезпечила необхідним матеріалом навіть таке об’ємне видання. Лаконізм журнальних матеріалів не завадив тому, щоб долі героїв книжки розкрилися повною мірою. І можемо переконатися, наскільки багатий акторський світ України, наскільки цікава кожна акторська особистість, як роздуми одного актора в контексті роздумів іншого створюють естетичний простір, що називається акторською творчістю, коли робота над роллю вимагає повної віддачі, «полной гибели всерьез».

У книжці ми знайомимося з акторами, які вже, на жаль, пішли від нас, але залишилися у нашій вдячній пам’яті. Це Л. Биков, Б. Брондуков, Л. Бакштаєв, М. Гринько, С. Іванов,

Н. Копержинська, Н. Наум, І. Миколайчук, Д. Мілютенко, Л. Сердюк, В. Симчич, К. Степанков, Б. Ступка та інші. І добре, що залишилася в цих інтерв’ю їхні живі голоси. І поруч з ними ті, що продовжують творити, і вже за життя стали живими легендами – А. Роговцева, Л. Кадочникова, А. Хостікоєв, Н. Сумська й інші, – та наступні покоління, які стали відомі, завдяки своїй роботі в кіно і театрі.

На мій погляд, книжка може бути названа українською акторською енциклопедією. У ній є все, що можна дізнатися про того актора, творчістю якого ви цікавитеся. Кожен з них, розповідаючи про те, як він працює над тою чи іншою роллю, ніби відкриває, в чому особливість цієї роботи, її тонкощі.

Книжка цікава не лише тим, хто любить кіно й театр, не тільки широкому колу читачів і глядачів, а й корисна тим молодим людям, хто збирається присвятити себе цій прекрасній професії. А про те, що професія ця нелегка, можна також дізнатися з цього видання.

Але, зазирнувши на останню сторінку, туди, де зазначено тираж (300 примірників), розумію, що навіть забезпечити окремі бібліотеки цього тиражу не вистачить. А шкода!

Шкода, що потрібна і корисна література виходить у нас такими маленькими тиражами.