У квітні минулого року в Дніпропетровську, на сцені академічного Молодіжного театру, відбулася непересічна подія – фестиваль «Чиста криниця», перший у цьому мегаполісі фестиваль української казки у формі лялькових та драматичних вистав для дітей.

Треба було бачити, з яким захопленням малі глядачі (та і їхні батьки) сприймали події на сцені – підтримували улюблених героїв, гнівалися на злих і брехливих. Важливе значення, звісно, відігравала й українська мова вистав, адже діти мали змогу насолодитися «солов’їною» в місті, де звучить переважно мова російська. Власне, головною метою фестивалю і є популяризація державної української мови завдяки мові казок, мові мистецтва. Бездонна криниця української казки завжди наповнювалася чистими джерелами народної творчості. Автори фестивальних вистав продовжують кращі традиції української народної казки, разом із тим осучаснюючи її, а вже постановники подбали про сучасну сценічну форму. І в осучасненому, і в класичному прочитанні найважливіше – духовні надбання, адже саме в казці, як на матрицю, записуються, передаються з покоління в покоління українські національні особливості, генетичний код добра і любові. Дитина завдяки театральному дійству глибше і швидше пізнає навколишній світ, її естетичні переживання, підживлюючись співчуттям чи обуренням, енергійно збагачуються, казкові персонажі викликають у неї гаму нових емоцій, розвиваючи уяву, зміцнюючи її душу. Саме українська казка лагідніша, добріша, миліша дитячому серцю порівняно з навалою іноземних аналогів. Фестиваль української казки з допомогою сценічного дійства переконливо це доводить.

Незабутнє враження справила на юних глядачів вистава «Коза-дереза» Л. Кушкової (Дніпропетровський академічний український театр ім. Т.Г. Шевченка; постановка народної артистки України Лідії Кушкової). Маленьку сцену Молодіжного театру заполонили майже три десятки красивих, барвистих, роботящих персонажів казки і одна вередлива, зла, нечемна Коза, яку годі вгамувати, яка знущається і каламутить громаду, збуджуючи негативні емоції. Режисер винахідливо передала характер людини, що радіє з розбрату і в останньому своєму вибаченні цідить крізь зуби: «Ви-бач…те!»

Зовсім інший світ емоцій і почуттів постає у виставі «Дядечко Клоун і Мишеня Миц-Ик» Ю. Чеповецького (режисер В. Волконський). Ніжне, лагідне, хазяйновите Мишеня, віддана і добра душа, з любов’ю облаштовує самотньому і безпорадному в побуті Клоунові його помешкання. Але Дядечко Клоун не вміє порозумітися з Мишеням, аж поки не переконається, що це чудове створіння. Мишеня, приручає його, бо відповідальне за нього перед своєю совістю так само, як сонечко відповідальне за яскраві квіти, гіллясті дерева, густі трави.

Вистава «Солом’яний бичок і рок-група “Ко-за-чок”» В. Нестайка (режисер – заслужений артист України В. Макогонов) розповідає про чудову творчу ідею – створити свою рок-групу в лісі, щоб не сваритися, а працювати на об’єднання всіх мешканців задля творення добра, при цьому співаючи гарних пісень і танцюючи (композитор Г. Гордельянов, балетмейстер С. Новікова). Вишуканість та експресивність сценічних героїв захоплює і дітей, і дорослих, та не просто захоплює, а ненав’язливо долучає їх до сприйняття рідного, яке не гірше запозиченого.

Фестиваль порадував глядачів чотирма ляльковими виставами: «Півник-козак» О. Герасимова (режисер В. Стенько); «Троє поросяток» О. Кузьміна, (режисери – заслужений діяч мистецтв України М. Волошин і О. Кузьміна); «Чарівна криниця» М. Цибенка (режисер О. Максяков); «Абетка здоров’я» В. Мазура (режисер О. Максяков).

Фабулу казки О. Герасимова «Півник-козак» запозичено з української народної казки «Котик і півник», а долучення нових дійових осіб – Сонечка і мишенят – тільки додало барв відомому сюжету. Варто підкреслити «філософію» поведінки Півника (з доречним епітетом «козак»), характерної для пересічного українця: скільки ж треба «наступати на граблі», щоб не повторювати минулих помилок? Отже, казка на сцені ненадокучливо дає урок і дорослим, бо нині до театру діти приходять тільки в супроводі дорослих.

Сюжет казки-гри М. Цибенка «Чарівна криниця» оригінальний, хоча дійові особи характерні для українського фольклору: Півник, Вовчик, Свинка, Чарівник. Зрозуміло, що злому Чарівнику доводиться поступитися, але він утікає, тож може ще про себе нагадати. Колектив виконавців і режисер-постановник О. Максяков доклали зусиль і майстерності, щоб лялькам повірили і діти, і дорослі. Неповторного колориту надає виставі оригінальна музика Г. Гордельянова («страшні акорди» супроводжують дії Павука Каратута, а пісня-звертання до криниці просто зачаровує).

Цікаво порівняти результат творчого втілення однакових героїв різними майстрами сцени.

Наприклад, у п’єсі «Чарівна криниця» сюрреалістична верхова лялька Павука Каратута вирішена гіперболізованою метафорою-постаттю, яка втілює в собі сили зла (художник С. Алпаєв, обласний Молодіжний театр Дніпропетровська).

Зовсім по-іншому, як тростинова лялька, постає Павук Каратут у виставі Луганського театру ляльок (режисер – заслужений артист України Л. Попов, художник-конструктор – С. Гололобов).

Це тільки один приклад мистецького впливу на свідомість дитини, яка має сприймати світ не тільки яскраво-веселковим, а й таким, у якому існує зло.

І нарешті вистава, наче натяк на загрозливий екологічний стан довкілля, повчальна казка-урок В. Мазура «Абетка здоров’я». Основна її мета – нагадати малечі (та й дорослим) про важливість збереження здоров’я. Найбільше про це подбає Лікар, а йому допоможуть на власному досвіді традиційні Півень чи Зайчик, або й нетипові Зубна щіточка і М’яч. У М’яча є навіть своя пісенька, окрім того, він ще й літає до глядачів. Режисер О. Максяков забезпечив жваву гру-виставу, коли і актори, і глядачі об’єднуються в одне ціле.

Переглянувши драматичні та лялькові вистави фестивалю, доходиш висновку, що творча ідея цього заходу успішно втілилася в життя завдяки майстрам сцени.

Наостанок хотілося б закликати насамперед батьків: виховуйте дітей у любові до театру! Даруте їм цю щасливу можливість – занурюватися в чарівний світ надзвичайного, сонячного, неповторного драматичного мистецтва і мистецтва ляльки, яка володіє дивовижною здатністю оживати на їхніх очах.

Дніпропетровськ