«Поводир, або Квіти мають очі»

Режисер – Олесь Санін

Оператор – Сергій Михальчук

Сценарій – Олесь Санін, Олександр Ірванець

У ролях: Станіслав Боклан, Антон Святослав Грін, Джамала, Олександр Кобзар, Джеф Баррел, Олег Прімогенов, Ірина Саніна

Pronto Film, 2013

Олесь Санін знімав свій другий художній фільм більше семи років. «Поводир, або Квіти мають очі» було завершено цієї весни, але через трагічні обставини прем’єру відклали до Одеського міжнародного кінофестивалю (для режисера принциповим було вперше показати свою роботу саме в Україні). Фільм змагався за «Золотого дюка» одночасно в двох конкурсних програмах – міжнародній та національній.

На відміну від першого, більш мистецького, фільму Олеся Саніна «Мамай», «Поводир» – відверто масове кіно, в якому поєднано риси історичної драми та пригодницького фільму. Дія відбувається на початку 1930-х: на вечірках міської інтелігенції ще вчувається відголос веселої епохи непу, а в селах уже тривають «розкуркулення» та «хлібозаготівля».

Пригодницька лінія фільму – неймовірна історія десятирічного американця Пітера Шемрока, який, сам цього не знаючи, перевозить документальні свідчення запланованого радянським керівництвом Голодомору. Тікаючи від НКВД, Пітер зустрічає мандрівного кобзаря Івана Кочергу, який починає опікуватися хлопчиком. З Кочергою пов’язана драматична сюжетна лінія, в основі якої лежить реальна історична подія – всерадянський з’їзд кобзарів 1934 року в Харкові. Цей сюжет Санін написав на основі роботи в архівах спецслужб та під враженням від двох непов’язаних між собою газетних заміток тридцятих років: про хлопчика-іноземця, який став поводирем у кобзаря, та про знайденого на вулиці сироту, який стверджував, що його батько – іноземний спеціаліст.

Всупереч очікуванням критиків пригодницька лінія у фільмі переважає над драматичною. Це відбилося і у зміні назви: із «Кобзарі», яка вказувала на історичну подію, на «Поводир», що відсилає до головного героя. У стрічці намішано не лише сюжетних ліній, а й різних стилів: Голлівуду, поетичного кіно, ледь не азійських бойовиків. За цим нагромадженням губиться відчуття історичної правди.

Як для серйозної історичної драми в «Поводирі» недостатньо виразні, одновимірні характери, які не розвиваються протягом фільму. Пітер (Антон Святослав Грін) – мовчазний і відсторонений «інопланетянин». Навіть смерть батька не викликає в нього особливих емоцій, окрім картинного здивування. Енкаведист Володимир (Олександр Кобзар) залишається послідовним негідником і, схоже, має лише одну мету в житті – впіймати Пітера. Деяка еволюція вгадується лише в Ользі (Джамала): від наївної і дещо самозакоханої мрійниці до зломленої жінки, яка заради комфортного життя не гребує шлюбом зі вбивцею. Але через надміру екзальтоване виконання цей перехід майже непомітний.

Єдиний актор, якому вдалося показати свого персонажа як об’ємний характер, що закарбовується в пам’ять, – виконавець ролі Івана Кочерги Станіслав Боклан. У Київському Молодому театрі він зазвичай грає імпозантних красенів, а тут неочікувано постав ув образі суворого, загартованого боями колишнього солдата. Точна, переконлива гра Боклана часом просто рятує слабкий, перевантажений шаблонами сценарій. Завдяки ролі Кочерги Станіслав Боклан став першим лауреатом у номінації «Краща акторська робота», що була запроваджена цього року на ОМКФ для підтримки українських акторів.

Якщо ж дивитися «Поводиря» не як історичну драму, а як пригодницький фільм, його недоліки стають менш суттєвими. Такий жанр не вимагає складних характерів, для нього важливі карколомний сюжет та майстерна зйомка. «Поводир» має і те, і друге, операторську роботу Сергія Михальчука журі навіть відзначило спеціальним дипломом за найкраще візуальне вирішення.

В іншій країні режисер більш упевнений у завтрашньому дні з двох сюжетних ліній «Поводиря» міг би зробити два окремих фільми. Санін, схоже, намагався реалізувати в одній стрічці одразу всі задуми, бо в Україні наступний шанс знімати за державної підтримки може випасти не скоро. В результаті відзнятого матеріалу вистачить на чотирисерійний телефільм, який планують зробити пізніше. Побачити ж кіноверсію «Поводиря» можна буде вже у вересні.