Леся Моргунець-Ісаєнко – випускниця Інституту екранних мистецтв КДІТКТ ім. І. Карпенка-Карого. 2014 року на Київській кіностудії ім. О. Довженка поставила ігровий фільм «Віолончель», який було показано на кількох МКФ. Того ж року написала сценарій «Музика монокля», присвячений Данилові Демуцькому.

Якби Данило Демуцький створив за все своє життя тільки «Землю» і не був би автором інших прекрасних творів мистецтва, все одно людство вважало би його

одним із найвидатніших митців сучасності.

Анрі Барбюс

Фільм про Данила Демуцького – особлива тема для мене, адже це тема творчого пошуку художника і втілення особистих винаходів у професії.

Демуцький був не просто фотографом і оператором, він був поетом і музикантом, який за допомогою кінокамери і фотоапарата витворював тоді ще зовсім невідому мову кіно. Тому зображення і атмосфера мають відігравати особливу роль у створенні цього фільму.

Разом з оператором Сергієм Михальчуком ми проаналізуємо творчість майстра і поставимо питання, наскільки знання історії і долі великого митця може вплинути на сучасне розуміння операторської майстерності, яка полягає не тільки в технології і знанні процесу виробництва, а і являє собою фантазію, думку, інтуїтивне сприйняття навколишнього простору.

Ми спробуємо оживити фото Данила Порфировича за допомогою анімації. Текст читатимуть за кадром як диктор, так і від першої особи самого Демуцького. Його голосом стане Серій Михальчук, оскільки тексти оператора Демуцького мають бути прочитані осмислено. Думаю, такий діалог буде більш проникливим і зрозумілішим для глядача.

Демуцький був дуже освіченою людиною, любив музику і живопис, які надихнули його на створення технології зйомки фото, а пізніше і кіно через монокль. І це вже було не просто кіно. Це було творення його власної мелодії кінематографа.

Одним з елементів наповнення фільму стане простір, у якому існував художник, краєвиди його рідного краю, вулиці Києва, інтер’єри Одеської кіностудії та кіностудії ім. О. Довженка, де працював майстер.

Музика теж відіграватиме важливу роль, адже свого часу Демуцький хотів стати диригентом, оскільки виріс у домі, де кожен день співали народних пісень. І нині, переглядаючи кадри з фільмів, знятих майстром, здається, ніби зображення дзвенить, затаївши в собі невидиму, але відчутну музику.

Для створення цілісного образу Данила Демуцького буде використано уривки з його фільмів та його фотороботи. Тобто всі кадри у фільмі, крім тих, де зображено самого майстра чи використано художню анімацію, будуть зняті ним самим. Цей прийом зробить фільм безпосередньо цінним, адже, тільки дивлячись на зображення, створене самим Демуцьким, можна зрозуміти його геній.

Вважаю, що саме оператор Михальчук зможе вдало проаналізувати творчість Данила Демуцького, перенести велич і актуальність майстра в наш час, коли, завдяки технологіям, можливість знімати і фотографувати є в кожного. Але швидкий ритм життя не дає змоги заглибитись у сутність мистецтва справжнього класичного кіно. Тому одним із завдань фільму стане освітня функція, здійснена за допомогою художніх образів.

Для створення цілісного образу Демуцького буде використано хроніку 20–40-х років:

- Демуцький знімає з О. Довженком на натурі і в павільйоні,

- міста Одеса, Київ, Харків, де Демуцький працював у різний час,

- кадри середньої Азії, Ташкента та хронікальної кіностудії Узбекистану, де оператор перебував у засланні,

- тогочасний Париж, де він отримав золоту медаль за свої фотороботи,

- архівні файли музею кіностудії ім. О. Довженка та Музею театру, музики та кіно України,

- архіви Національного центру О. Довженка.

У фільм залучимо фотороботи: портрети людей та пейзажі, створені Демуцьким у різний час, оголена натура, фото, виконані в Азії, автопортрети, фото зі зйомок. А також кіноматеріали: фрагменти з фільмів, знятих Демуцьким: «Вася-реформатор» (1926),«Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Іван» (1932), «Країна весни» (1937, документальний), «Тахір та Зухра» (1945), «Подвиг розвідника» (1947), «У мирні дні» (1950), «Тарас Шевченко» (1951).

Від редакції: Проект привертає увагу як змістом, так і художнім вирішенням. Авторка подавала його на VІІ конкурс Держкіно (осінь, 2014). Прем’єру планували на зиму 2016 року. Однак експертна комісія Держкіно цей цікавий проект не підтримала. Режисерка продовжує роботу над сценарієм і веде пошуки коштів.

Леся Моргунець-Ісаєнко відповідає на запитання журналу «Кіно-Театр»:

– Що спонукало вас обрати професію кінорежисера?

– У дитинстві я дуже любила кіно і мріяла потрапити в телевізор, мені здавалося, це чарівний світ з можливістю подорожувати в часі і просторі. Коли підросла, ходила в дитячу театральну студію і якийсь час хотіла стати акторкою, а коли постало питання обирати професію, бути за кадром і керувати привабило мене більше. До того ж я прочитала дивовижну біографічну книжку про життя і творчість Параджанова, яка мене надихнула.

– Що для вас означає Інститут екранних мистецтв? Що дало навчання в майстерні Михайла Павлова та Станіслава Чернілевського?

– Інститут екранних мистецтв – це насамперед безліч знайомств із цікавими людьми, з кінематографом і власне з собою. Хоч і навчалась я на телевізійного режисера, та майстрами у мене були режисери кіно, які навчили бачити світ з різних боків, аналізувати побачене та перетворювати свій задум в історію, а історію в кіно.

– Як виникла ідея вашого фільму?

– Коли я працювала на кіностудії ім. О. Довженка, то захопилася творчістю Данила Демуцького, великого оператора і фотографа. Оскільки моє хобі – фотографія, я почала глибше копати історію життя цієї людини і зрозуміла, що Данило Демуцький недооцінений і невідомий сучасним кінематографістам, та й, взагалі, про нього мало хто знає, хоча його ім’я стоїть поруч з Олександром Довженком, бо саме Демуцький був оператором найвидатніших робіт режисера «Земля» і «Арсенал».Тоді мені захотілося розповісти про цього генія за допомогою документального фільму.

– Які плани щодо подальшого життя фільму?

– Про плани говорити зарано, оскільки я ще в процесі підготовки і пошуку грошей. Зібрано чимало цікавого архівного матеріалу, є люди, з якими б я хотіла втілити в життя історію про Демуцького, а точніше, про феномен фільму «Земля». Коли з’явиться можливість зняти фільм, я думаю, він знайде свого глядача як на фестивалях, так і у формі просвітницького кіно.

23 червня 2016