Анна Яровенко

Анна Яровенко — режисер документального фільму, оператор. Член Спілки кінематографістів України. Закінчила Інститут журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, факультет кіно і телебачення КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого. Автор документальних фільмів «Бал Господень» (1998), «Був собі дід Савочка» (1999). В рамках циклу працює над стрічкою «Кіноманія»:

Зніматиму документальну картину про любов до кінематографа. Мій герой — сільський учитель Владислав Чабанюк. Історик за фахом, археолог, він свого часу мріяв стати режисером, намагався вступати до театрального, але йому в житті трапилися люди, які його від цього відмовили. Вже протягом шести років Владислав здійснює давню мрію — знімає історичні ігрові фільми зі своїми учнями і в такий спосіб навчає їх історії. В школі їм виділили кімнату, в якій і розмістилася дитяча студія «Мальва». Знімають як у своєму селі, так і в сусідніх. Владислав Чабанюк — переможець різних фестивалів аматорських фільмів.

Мені дуже цікаво як мешканці села сприймають кіно, що думають про світовий кінематограф. Раніше у них був кіноклуб, в якому показували зарубіжне кіно, тепер він уже давно не діє і люди переважно сидять біля телевізорів. Але їхнє село — це своєрідний Голлівуд. Там постійно працюють знімальні групи. Люди вже призвичаєні до камер. Це трохи пов’язане з археологією, тому що в цьому селі нещодавно відбулася археологічна конференція на яку з’їхалося чимало телевізійників.

Цей проект для мене надзвичайно важливий. Паралельно з ним мені в Росії (де я працюю вже близько трьох років) запропонували також цікаву тему — католицизм у Москві. Знаючи, що з нашим Міністерством культури буде значно складніше, я все ж таки обрала Україну. Адже я вже років п’ять знаю про свого героя, час від часу повертаюся до нього думками. Ця ідея мене просто не відпускає, вона мусить бути здійснена. Адже нездійснені ідеї лягають каменями на душі, і чим далі, тим важчим стає цей тягар.

— Яким чином ваш фільм потрапить до глядача?

— Реально оцінюючи ситуацію, я розумію, що це може бути тільки через телебачення, тому знімаю на відео, не на кіноплівку. Не знаю, щоправда, на яких українських каналах буде показано мою картину. Добре, якщо українці цим зацікавляться. Взагалі думаю, що дорога буде в Росію, в Європу, на різні фестивалі.