Зірки зійшлися так, що ХХІ Всеукраїнський конкурс професійних читців імені Лесі Українки, що проводиться кожної осені в Луцьку, видався на славу. Сприяло те, що цього року конкурс об’єднав інтелектуально сильних, талановитих учасників. Це одностайно визнали члени журі, до яких, окрім голови, народної артистки України Тетяни Стебловської, директора, художнього керівника Волинського театру ляльок Данила Поштарука та мене, входили троє викладачів: двоє – Любов Підлісна та Тетяна Кобзар – сценічної мови і одна – Надія Кукуруза – сценічного мистецтва і хореографії, тобто люди фахові та досвідчені.

Було то не просто читання, було проживання, входження в образи Лесі Українки. Живий музичний супровід, спів (іноді – фонограма), пластика доповнювали слово. Можна говорити про єднання читців з автором. Обирали твори складні: як популярні, так і маловідомі, але майже всі учасники змогли заглибитися в їхню суть і розкрити її. Зокрема, студенти КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого Олександр Діденко та Діана Кузьмінова запропонували традиційну інтерпретацію поеми «Роберт Брюс, король шотландський», яка сьогодні звучить свіжо й актуально. Студенти Запорізького національного університету Катерина Якимець та Владислав Ситник також виступили в парі: вони обрали діалог Одержимої та Месії з драматичної поеми «Одержима», перевівши твір з епічного регістру в наближений до земного життя. Цей же твір виконала і Ольга Довгас з Івано-Франківська. Можливо, не достатньо виправдану, але доволі несподівану форму для втілення драматичної поеми «На полі крові» – одного з найулюбленіших серед театралів твору Лесі Українки – знайшов артист Волинського театру ляльок Олексій Поліновський, перевтілившись у Юду. Прочанин у його інтерпретації став слідчим-енкавеесником, який допитує сексота Юду. Можна тільки подивуватись прозірливості й універсальності геніальної поетеси, чий твір лягає на жахливі реалії країни Рад тоталітарної доби. Місто Дніпро представляла студентка Дніпропетровського театрально-художнього коледжу Олександра Кравцова, прочитавши поему «Ізольда Білорука». Кирило Колісник з Харківського університету мистецтв ім. І. Котляревського звернувся до маловідомої поеми «Весна в Єгипті», щоправда, не зовсім виразно її подавши.

Одним із найсильніших за змістом і виконанням на конкурсі було «Прокляття Рахілі» («Апокриф»), пристрасно зігране (саме так) актрисою Волинського театру ім. Т. Шевченка Іриною Грошевою. Тут проявився великий темперамент у втіленні трагізму матері, що втратила своїх дітей.

Традиційно високим рівнем майстерності потішила львівська акторська школа. Вероніка Позняк і Софія Лешишак зі Львівського національного університету ім. І. Франка підготувалися ретельно, що відчувалося в тому, як вибудували і подали твори. Вероніка в композиції віршів Лесі Українки зуміла створити атмосферу закоханості в життя, радості наперекір незгодам. Софія Лешишак прочитала «Ра-Менеїс», поему про єгипетську царицю. Відомо, що Леся Українка глибоко освоїла історію як давньої Іудеї, так і давнього Єгипту, черпаючи звідти історичні факти й постаті – під її пером і завдяки творчій фантазії вони ставали актуальними. У цьому творі прозвучав мотив минущості людського життя й важливості того, яку пам’ять по собі залишає людина, що при владі. Софія вільно і невимушено відчувала себе в складній атмосфері та не менш складній ритміці цього твору. Приємне враження справили Олександр Манастирський з Чернігівського театру ім. Т. Шевченка (фантазія «Полярна ніч») та студент Київського театрального вишу Петро Ніньовський («Святий вечір»).

Другий тур пройшов так само на високому рівні. Насамперед вражав вибір творів: тут була барвиста палітра української літератури, та якої! «Сон» Тараса Шевченка, «Сойчине крило» Івана Франка, «Синя книжечка» Василя Стефаника, композиція з поезії Богдана-Ігоря Антонича, «Діва і монах» Остапа Вишні, «Україна в огні» Олександра Довженка, «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко, композиція з віршів Мар’яни Кіяновської. Названо не всі, але це те, до чого доклали свої творчі сили і фантазію актори.

Конкурс був досконало організований – всі учасники і члени журі дякували Данилові Андрійовичу Поштаруку та його дружній команді. Думка членів журі і глядачів була одностайною: це воістину свято поезії і долучення до справжньої творчості. Учасники конкурсу вселяють сподівання, що майбутнє нашого театру в надійних руках.