"Новітня французька п'єса"

У жодній країні театральні маски не змінювалися так часто, як це було у Франції ХХ століття. Метаморфози здійснювались від авангардних постановок початку століття, екзистенціалістських пошуків у повоєнні часи, театру абсурду другої половини й до сучасної драми останньої чверті минулого століття, що вже є окремим феноменом в історії французького й світового театру. Тому й не дивно, що серію «Світова драматургія», яку започаткувало видавництво «Юніверс», відкриває антологія «Новітньої французької п’єси». Шістьох авторів, представлених у збірці, неможливо залічити до певної школи чи течії — термін «постмодернізм» уже майже нічого не пояснює, окрім відмови від модерністських правил гри. «Світ — театр. Кожен із нас — Центр (світу — А. К.). І кожен Центр оточений іншими Центрами» — процитуємо думку Елен Сіксу, що може пояснити як несхожість, самобутність кожного з авторів, так і подібність обраної авторами тематики, а саме — відчуження й пошук комунікації та порозуміння. Ця тема наявна як тло у всіх творах збірки — Кольтесовій драмі «Повернення до пустелі», що створює міф початку нової віхи в історії Європи; «Портреті Дори» Е.Сіксу, що є переосмисленням широко відомого в психоаналізі випадку істерії, досліджуваного Фрейдом; у комедіях-хвилинках Жаннін Вормс, яку Ж.Кокто колись назвав «адвокатом причин, що волають про себе»; у п’єсі Жака Моклера, де ми спостерігаємо стирання межі між театром і справжнім життям і згубні наслідки цього; у трагічній історії про сучасне рабство Сімони Шварц-Бар. Щасливе подолання самотності й відсторонення ми бачимо в майже фантастичній драмі Матея Вішнека, що є найоптимістичнішою у збірці, хоча й за класичним каноном вона має належати до жанру трагедії. П’єси були дібрані не тільки з огляду на популярність авторів у Франції та поза її межами, а й на можливість перенесення їх на українську сцену. Сподіваємось, що «Новітня французька п’єса» знайде шлях до читача і викличе зацікавлення в режисерів наших театрів.

P.S. П’єсу Б.-М.Кольтеса планує поставити Львівський театр «Воскресіння», за п’єсами того ж драматурга готується триптих «Ночі», над яким працює «Маленький театр дю Пуассон» (франко-український проект).

Анна Косенко