Вадим Скуратівський. З кінознавчого записника. Статті в журналі "Кіно-Театр". - Кінематографічні студії, випуск 7. - К.: Редакція журналу "Кіно-Театр", АРТ КНИГА, 2017. - 184 с.

В серії «Кінематографічні студії», яку видає редакція журналу «Кіно-Театр», вийшов черговий (сьомий) випуск. Це збірник статей Вадима Скуратівського «З кінознавчого записника». Назва дуже влучна – і відповідає характеру видання. В тому записнику – широке різноманіття зацікавлень українського культуролога – про це засвідчує й інтерв’ю з автором, яким відкривається книжка. Від статті про Дзиґу Вертова, написаної 1996 року, до рецензії на збірник «Репресовані кінематографісти. Актуальна пам’ять» – 21 рік, тож праця автора в царині кінознавства постійна і досить плідна. Є у книжці суто теоретично-історичні розвідки: «Пам’яті кіносеміотики. Спроба запізнілого некролога», «Історія кіно в контексті історії культури», «Ще один парадокс (про) актора. В режимі гіпотези», «Міф і кіно», «До проблеми національних (авто)портретів кінозасобами», «Із нотаток назустріч 120-річчю кінематографа». Автор цікавиться фільмами часів радянського тоталітаризму – й аналізує не тільки самі фільми, а й розглядає їх в історичному контексті, а що цей контекст завжди цікавий і наповнений, завдячуємо його, автора, великій ерудиції. У книзі можна прочитати про такі, забуті нині стрічки Київської кіностудії, як «Моряки» Володимира Брауна, «Макар Нечай» Володимира Шмідтгофа, а також російські фільми «Кубанські козаки» Івана Пир’єва та інші ігрові про Кубань. Високо оцінює Вадим Скуратівський складний для сприйняття фільм Олексія Германа «Хрустальов, машину!».

Здавалося б, що нового можна сказати про Олександра Довженка та Сергія Ейзенштейна? Автор пише про них крізь призму сьогоднішнього дня, і переконуєшся, яким цікавим може бути погляд на класику. До того ж у невеликій за обсягом статті він дає знову-таки історичний контекст, а тоді, коли творили ці майстри, часи були аж надто жорстокі, і вони багато в чому зумовлювали характер їхньої творчості. Українському генію присвячено тексти: «На нашій, не своїй землі… Довкола сценарію “Україна в огні”». «Зрозуміти Довженка: українські контексти», «Довкола “Аерограда”», «До історичних контекстів “Щорса” Олександра Довженка». Заглиблюючись у творчість Сергія Ейзенштейна, кінознавець із співчуттям розповідає про трагічні моменти його творчої біографії: «Ейзенштейн як дзеркало російської революції», «Спочатку воно було лівим, а потім стало правим…». А іноді автор проводить паралель між двома класиками: «Із нотаток довкола “Генеральної лінії” і “Землі”».

Знаходимо в книжці й персонажів зарубіжного кіно: «Зрозуміти Пазоліні», «“Кояніскаці”. Кілька запізнілих зауваг», «“Надія”. Забутий шедевр Андре Мальро».

Є коло наших сучасників, до чиєї творчості Вадим Леонтійович виявляє інтерес: «На незабудь майбутньому «іллєнкознавству», «Геоестетичний циферблат Сергія Параджанова», «Молодий Мащенко. Перші кроки», «Подвижник українського кіно. Пам’яті Леоніда Череватенка». Не оминає увагою автор і нових книжок: йдеться про рецензію на книжку Неллі Корнієнко «Лесь Курбас: репетиція майбутнього», монографію «Найцікавіша історія в Європі. Екранні версії», збірник «Репресовані кінематографісти. Актуальна пам’ять».

Книжка знайде свого читача, насамперед тому, що вона цікаво написана і ошатно видана, а також тому, що в інтелектуальних колах ім’я Вадима Скуратівського добре відоме.