Брюховецька Л., Канівець А. Українська анімація: збірник статей / Лариса Брюховецька, Анастасія Канівець. – Київ: Фенікс, 2018. – 264 с.

Нещодавно побачила світ книга Лариси Брюховецької і Анастасії Канівець «Українська анімація». Популярне видання, присвячене 90-річчю української анімації, стало можливим за підтримки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Автори, обираючи таку досі маловисвітлену й малодосліджену тему, як українська анімація, пішли своїм власним шляхом, звернувшись передусім до творчості провідних українських майстрів цього мистецтва. Таким чином, видання висвітлює надбання найвідоміших українських режисерів анімації з популярним аналізом їхньої творчості, важливих історичних періодів розвитку української анімації та розглядом найбільш яскравих як маловідомих, так і пізнаваних та улюблених стрічок. Оповідь набуває характеру мозаїчного калейдоскопа, в якому спалахують зірки непересічних індивідуальностей: митців, творчих особистостей, авторів, художників, експериментаторів і винахідників. Зрозуміло, що не всі постаті висвітлено в цьому виданні. Зрештою, автори і не ставили собі такого завдання. Подібна робота ще чекає на своїх дослідників і популяризаторів. Цю ж книжку можна вважати першим у часи Незалежності, достатньо плідним і серйозним, кроком на цьому шляху.

В «Українській анімації» достатньо чітко окреслено віхові точки її поступу: від виникнення до сьогодення. У фокусі уваги опиняються найважливіші історичні події, факти і постаті, доречно й емоційно ілюстровані свідченнями і роздумами самих митців.

Автори звертають увагу на народження національної анімації 1927 року на Одеській кінофабриці ВУФКУ, становлення в 1920-х роках. Надалі їх цікавить новий етап, що припадає на 1960-ті. Цей період вони визначають поєднанням досвіду майстрів із вливанням нових творчих сил. Саме завдяки такому потужному струменю відродження подальший її розвиток мав успіх на професійній ниві (численні нагороди й відзнаки на різноманітних міжнародних фестивалях) та визнання глядачів, популярність як у дорослої, так і в дитячої аудиторії. Попри негаразди 1990-х, українська анімація продовжувала своє успішне існування вже навіть у двох напрямах – авторському і комерційному. Прояви обох способів її існування автори намагаються висвітлити доказово і об’єктивно. Зрештою, і на сьогодні українська анімація засвідчує свою неординарність, самобутність. Вона викликає зацікавлення у глядача, є визнаною і відзначеною на міжнародному рівні.

Уже з перших сторінок видання формується уявлення про виникнення і розвиток школи української анімації, про її постаті та особистості. Автори подають чіткий взаємозв’язок поколінь, передачу творчого надбання, традицій і досвіду від покоління до покоління, з самих початків становлення і до нинішнього дня. Кращі традиції української анімації продовжують сучасні режисери, успішні і визнані у світі. Як авторитетно зазначає в одній зі статей патріарх української анімації Євген Сивокінь: «…Не могли б хороші фільми з’явитися на порожньому місці. Існують традиції, існує історія, існують учні та учні цих учнів, і будемо сподіватися, що ця тоненька ниточка спадкоємності, яка сьогодні існує, ніколи не перерветься».

У виданні є портрети відомих режисерів анімаційного кіно України: Ніни Василенко, Ірини Гурвич, Алли Грачової, Давида Черкаського, Володимира Дахна, Євгена Сивоконя, Єфрема Пружанського, Бориса Храневича, Степана Коваля, Олега Педана, Олександра Шмигуна і Манука Депояна. Читач матиме змогу не тільки дізнатися про факти біографії і творчості митців, а й ознайомитись з їхніми спогадами, міркуваннями про професію і свідченнями про власну творчість, адже окремі статті доповнені інтерв’ю з ними і спогадами учасників творчого процесу. Це додає книзі особливого ніби дихаючого, емоційного, живого звучання. Також у додатках перелічені фестивальні нагороди режисерів, про яких ідеться у виданні. І цей список, слід віддати належне, займає кілька сторінок.

Презентація «Української анімації», що відбулася 5 березня у Синій залі Будинку кіно, й подальший резонанс заходу показали живе зацікавлення темою, а також актуальність і нагальну необхідність подібного проекту. Показ фільмів різних періодів різних режисерів зібрав чималу зацікавлену аудиторію. Відтак у організаторів заходу з’явилася ідея продовжити знайомство сучасних глядачів з українською анімацією. І 9 квітня відбувся показ українських анімаційних фільмів 1990-х. Ця сторінка історії української анімації маловідома як для глядачів, так і для вузького кола спеціалістів, і залишається маловивченою і потребує ретельної уваги і прискіпливого дослідження. Таким чином, із виданням «Української анімації» робота з вивчення історії української анімації не завершується. Автори і надалі продовжують працювати в цьому напрямі.