|
Кадр з фільму "Динамо (Київ)"    
|
«Динамо» (Київ) — легенда футбольної команди (2000)
Документальний фільм
Режисери: Александра Ґрамматке, Барбара Метцлафф
Оператор: Барбара Метцлафф
У програмі нових німецьких фільмів у рамках Днів німецької культури в Україні для перегляду було запропоновано документальний фільм про Україну, про київську футбольну школу, славетних радянських спортсменів та їхнє сьогодення. Автори зацікавилися історією «Динамо»(Київ), найуспішнішого футбольного клубу Радянського Союзу. Цілому поколінню наших співвітчизників не треба пояснювати, чим була для Союзу ця футбольна команда, славу якої підтримують її наступники й досі. Тому-то цікавою є неукраїнська точка зору, погляд представників країни-суперниці за почесні звання в царині спорту.
Структуру фільму складають кольорові й чорно-білі кадри — так розрізняємо минуле й сучасне в долі гравців «Динамо»(Київ). Історія у чорно-білих тонах — це погляд у сімдесяті роки, коли «Динамо»(Київ) безпосередньо належав до європейської футбольної еліти, здобувши два міжнародні кубки, коли закордонна преса мала всі підстави говорити про «футбол ХХІ століття». Перед глядачами постає чоловічий світ, світ чоловічого спорту, цілеспрямованих витривалих спортсменів, суворих суддів і зосереджених тренерів. Це світ для втаємничених: тренування тривають триста двадцять днів на рік, перемоги у всіх поєдинках — за ними. І перемагала команда передусім завдяки розробленій для кожного індивідуально програмі підготовки — це одна з новацій Валерія Лобановського. Також, зокрема, згадується, що німецькі колеги ніколи не почувалися затишно на матчах — таким впевненим видавався їм тренер киян. Небагатослівність Лобановського на прес-конференціях інтригувала суперників, це додавало ще більше загадковості команді незбагненного соціалістичного табору, гравцям «Червоного оркестру».
Кадри німецької та української хроніки 70-х років пропонують тільки факти і створюють ореол легенди. Тому інтерв'ю з ветеранами «Динамо»(Київ) дають змогу подивитися на чемпіонів ще й з відстані кількох десятиліть. Предметом розмови стали спогади про колишні перемоги та теперішня сфера діяльності гравців. Естетика фільму вимагає природності в подачі матеріалу, тому звичне оточення спортсменів постає нічим не прикрашеним: стандартні кабінети державних установ, незатишні, з пошарпаними стінами роздягальні, порожні трибуни стадіону, краєвиди київських районів, де гравці свого часу отримали квартири завдяки високому урядовцю-вболівальникові, стихійні базари — ніщо не пройшло повз увагу авторів. Це доповнює їхню думку про загальну картину невизначеності й незатишності буття колишніх чемпіонів.
Ще й досі гравців «Динамо» знають на ім'я, вони стали символами епохи. І в певному аспекті цим фільмом вони наблизилися до глядачів. Після ретроспективи перемог «команди-мрії зі Сходу» і гучних заголовків у німецькій пресі автори, напевне, прагнули відкрити завісу теперішнього існування героїв. І, звичайно, поцікавитися враженнями від поєдинків і відвідування Німеччини. Тепер уже літні люди на екрані згадують минулі роки і ні про що не шкодують, молодість — це прекрасно, кажуть вони, тому прекрасним є все, що з тими роками пов'язане.
Про теперішніх гравців футбольного клубу згадано маленьким штрихом — це кадри зустрічі Андрія Шевченка із вболівальниками (його популярність порівнюють зі славою Олега Блохіна), а також зауваження ветеранів, що, мовляв, тепер гравцям «Динамо» платять набагато більше.
Такими несподіваними постають кадри сучасності — легендарними гравцями захоплюються, але нікого не цікавить, що вони роблять після завершення кар'єри в команді, як застосовують свою майстерність, чи пам'ятає про них держава. Для людей того покоління вони зникли зі сцени разом із роками молодості.
Ствердно звучить фінал фільму — на дружній зустічі молодіжного складу команди з ветеранами перемагають останні, і всі разом гравці віддаляються в променях сонця. Скориставшись нагодою, молоді гравці беруть автографи у старших колег.
Так розуміють німецькі автори фільму легенду київського «Динамо». І щоб спростувати цю точку зору або ж представити свою, українці мають запропонувати власну версію легенди феноменального успіху «Динамо»(Київ).
Корисні статті для Вас:   Час у фільмах Вонга Карвая2004-02-11   Ще як були ми козаками2004-02-11   Прощавай те, чого не було2004-02-11     |