«З України до Голлівуду», документальний. Автор сценарію Станіслав Сукненко. Режисери: Станіслав Сукненко, Галина Кувівчак. Оператор Анатолій Сахно. Продюсери: Олег Щербина, Юлія Чернявська. Fresh Produktion Group. 2019

Прем’єра українського фільму «З України до Голлівуду» відбулася 27 жовтня в Будинку кіно. Саме тут, а не в мультиплексі, що нині стало звичним.

Станіслав Сукненко давно досліджує тему «Українці в зарубіжному кіно» і вже кілька років організовує і регулярно проводить у Будинку кіно перегляди тих фільмів, у яких режисери, актори чи композитори мають українське походження, а торік побачив світ його фотоальбом «З України до Голлівуду» у форматі подарункового видання. Тож він має тут своїх вдячних глядачів, які дуже тепло сприйняли прем’єру.

Чи ще в якій іншій країні є такий інтерес до своїх земляків в імперії американського кіно? І чим можна пояснити нашу зацікавленість? Не в останню чергу наш інтерес можна тлумачити як вияв патріотизму. Чи самоствердження? Бо ж надто довго в українському суспільстві власне кіно перебувало на задвірках, а дехто у владних кабінетах вважав: кіновиробництво – дороге задоволення, навіщо витрачатись на нього, якщо так багато є американського. На подіумі суспільної уваги опинилися політики, олігархи, спортсмени. Кінематографістів витіснили звідти. Тому частина з них або змінила професію, або ж подалась у світи. Вистояли найстійкіші. Тому сучасні українці, які зробили кар’єру в Голлівуді, що дуже нелегко, є прикладом для тих, хто прагне робити кіно. Не за океаном, а в Україні. В останні роки, якщо судити за кінотеатром «Жовтень», почалося реальне вторгнення у прокат вітчизняних стрічок.

«З України до Голлівуду» знято майстерно, зі смаком – автори добре знають свій матеріал, з любов’ю відтворюють вулиці Лос-Анжелеса. І можна тільки порадіти, що в обмеженому хронометражі вони встигли висловити так багато! Згадано імена багатьох українців із трьох хвиль еміграції, які вклали свою енергію і талант в американське кіно. Запропоновано і галерею портретів. Комусь виділено тільки кілька знімків, у когось із персонажів автор узяв інтерв’ю. Чи не найзворушливіше – у старшого віцепрезидента компанії MGM, яка випускала фільми про Джеймса Бонда, Люби Кеске. Вона згадує, як під час війни п’ятирічною дівчинкою разом із батьками і сестричкою пробирались за Захід, як поїзд потрапив під бомбардування і як дивом вони вціліли. А роботу в Голлівуді вона отримала за протекцією митрополита Йосифа Сліпого (в кадрі є її фото тих часів). Так само охоче розповіла про свою, можливо, й незвичну, роботу Івана Чубук: вона спілкується з акторами в драматичні моменти їхнього життя, допомагаючи подолати психологічну кризу. Вона згадує, як спілкувалася з Сільвестром Сталлоне і як недавно розраджувала Іванку Сахно, дівчину з України, яка хоче зніматися в Голлівуді і яку вже затвердили було на роль у серіалі про вікінгів, але оскільки їй ще не виповнилося 17 років, контракту не підписали.

Автори стрічки пропонують зворушливі спогади Вадима Перельмана, американського кінорежисера, сценариста і продюсера, який навчався в Альбертському університеті, кіношколі Райєрсонського університету (Торонто), 2003 року дебютував як кінорежисер у Великобританії («Будинок з піску і туману»), здобув визнання Національної ради американських кінооглядачів і номінований на «Оскар». Він згадує Київ, деталі побуту в комунальній квартирі на вул. Саксаганського і той свій перший фільм.

«Я – українець, а не росіянин», – заявив 85-річний американський актор Джек Паленс на російському фестивалі і відмовився від нагороди президента Росії. Він народився 1919 року в Латімер-Майнзі (Пенсильванія, США) в родині емігрантів з України Палагнюків. Батьки назвали його Володимиром, а Джеком він стане згодом. Його батько походив із села Іване-Золоте на Тернопільщині, а мати – зі Львівщини. Володимир знімався багато й «Оскар» отримав уже в досить зрілому віці (у стрічці є цей комічний епізод із врученням йому премії).

Про свою співпрацю з Юрієм Іллєнком розповів американський музикант Вірко Балей – це невеликий, але чітко вибудуваний і насичений важливим змістом епізод, який так і проситься стати окремим фільмом.

Згадано і про винахідника знімальних кранів Анатолія Кокуша й епізод, коли йому вручають технічний «Оскар». І ще про багатьох, хоча, звісно, все охопити неможливо. Загалом же автори фокусують увагу насамперед на тих постатях, які мислять себе у США українцями.

А лейтмотив документальної стрічки – симпатична Іванка Сахно, донька Галини Кувівчак-Сахно й Анатолія Сахна. Дівчина озвучує свою мрію завоювати Голлівуд, ходить з фотоапаратом вулицями Лос-Анжелеса і Києва. Таке собі матеріальне єднання двох далеких світів, що їх автори «З України до Голлівуду» зблизили засобами документального кіно.