Бесіду веде Тамара Сергеєва Перейти до переліку статей номеру 2004:#2
Володимир Хотиненко: «Добре, що кіно все-таки є»


– Сьогодні багато говорять про те, що свобода, яку дістали митці, не виправдала покладених на неї надій, очікувані шедеври щось не особливо спішать на наші екрани. Як ви розумієте саму тему «Свобода і відповідальність митця»? Якою повинна бути у художника міра його особистої відповідальності за те, що він робить?

– Хороший митець знає, що те, що він робить, певним чином впливає на глядача, і розуміє, коли може нанести шкоду. Тому його відповідальність величезна. Адже людину можна розбестити. Можна її примусово посадити на голку – найпростіший спосіб закабалити, підкорити її собі лежить не через шлях до її серця, а через вени. Так і в кінематографі. Чим, як не розтлінням, можна назвати результат впливу багатьох наших фільмів? Взагалі в цьому випадку треба говорити про загальну політику держави у ставленні до людей. Звичайно, це ж аксіома, що порок первісно привабливий, а добро, на перший погляд, безлике. Але ж не можна так захоплюватись пороком! І мені цікаво: та що це, спеціально, чи як робиться? Тому, що це зручно? Чи потрібно комусь?

– Наше кіно стало страшно агресивним.

– Але як тільки починаєш про це говорити, тобі відразу відповідають, що в Америці повно агресивного кіно, але самі американці люди хороші і так далі. Але я думаю, що Росія все одно окрема країна. Не краща і не гірша за інші, але вона дещо не так все сприймає, як інший світ. Не буду його називати цивілізованим, тому що для мене західний світ цивілізованим не є – він розбещений, просто вміє приховувати свої виразки, от і все. Крім того, на Заході вміють розділяти: у них мухи окремо, котлети окремо, у фільмах герої курять, а в житті ніде не дозволяють курити, такі правила. Буржуазна дійсність.

А ми простодушні й так не вміємо. У нас все напряму – що є, то є, як в кіно, так і в житті. От в чому біда. І, щоб відгородити людей від можливого негативного впливу кінематографа і телебачення, потрібна цензура, я глибоко переконаний в цьому. Нічого страшного в ній немає.

Фрагмент бесіди Тамари Сергеєвої. («Кино России. 90-е годы. Цена свободы. М., 2001).


Корисні статті для Вас:
 
Протистояти Голлівудському більшовизму2004-02-11
 
Париж-Монреаль-Торонто2004-02-11
 
Алла Бабенко: «Там багато позитивної енергетики»2004-02-11
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2004:#2

                        © copyright 2024