Сумом і болем огортає душу від думки про відхід доктора Іларіона Івановича Чолгана. Адже він так любив життя і повсякчас був для нас усіх прикладом життєвого оптимізму і доброти, щедро обдаровуючи всіх своїм талантом й інтелігентністю, шляхетністю й тонким гумором.

Лікар, він завжди був нездоланно творчим й ентузіастичним. Свого часу опинившись серед вигнанців з України в таборах ДЕПі, Іларіон Чолган, який перед тим вже студіював медицину у Відні, знайшов щасливий порятунок у творчій співпраці з колишніми акторами славетного театру «Березіль», а саме з Олімпією Добровольською і учнем видатного українського театрального режисера Леся Курбаса – Йосипом Йосиповичем Гірняком.

Свою співпрацю й дружбу з Гірняком доктор Чолган зберігав, як найдорожчий скарб. Свої дванадцять п’єс без однієї (така назва драматургічної збірки, виданої в США 1990 року), написані під псевдонімом І.Алексевич, розділяв, слідом за французьким драматургом Жаном Ануєм, на рожеві (веселі) і чорні (не так трагічні, як серйозні), трактуючи їх як покликання. Написані в періоді з 1945 до 1989 року, ставлені Йосипом Гірняком, Володимиром Блавацьким та Мироном Чолганом на еміграції, ці драматичні твори склали, найперше, репертуарну основу Театру-Студії Гірняка і Добровольської в Європі (1946-1949).

Стилістична й тематична своєрідність драматургії Іларіона Чолгана пов’язана із класичною травестійно-бурлескною українською культурною традицією, із ігровим полістилістичним методом театру Леся Курбаса. В ній сконцентрувались тогочасні ритми і настрої, захоплення цирком, кіно і мюзик холлом. В цих п’єсах безліч іронічних збивок, гри словами та їхнім змістом, які властиві сучасному постмодернізму. Створені на потребу студійної праці та еміграційного побуту, твори Чолгана розвивають національну сценічну традицію в момент її спустошливої відсутності на материнській Україні. П’єси доктора Чолгана в майбутньому напевно знайдуть свою дорогу на сцену українського театру, адже вони актуальні й сьогодні.

Життя монтує неймовірну пригоду Людини, яку, як закоркованого Мамая у виконанні Йосипа Гірняка із п’єси Іларіона Чолгана «Сон української ночі» та інших героїв письменника, кидає в часі і просторі. Мамай доктора Чолгана пливе Океаном мрій та ілюзій, забредає до Парижа, Індії та Голлівуду, творить інтермедії та інтерлюдії, стикаючись з жорстокістю реальності, глузує з неї, вдаючись до перевтілень і перетворень. Він – н е в м и р у щ и й!!!

Із почуттям скорботи і співчуття близьким і рідним, особливо, люблячій дружині Світлані, відданому брату Мирону і вдячним дітям.

Наталія Чечель.

Редакція журналу «Кіно-Театр» приєднується до цих слів і сподівається, що український театр

рано чи пізно зустрінеться з драматургією Іларіона Чолгана, творчість якого надихалася Україною.