 |
|
|
| Зміст номера 2007:#4 |
|
|
|
ВОЛОДИМИР КУЧИНСЬКИЙ
Розмову веде Лілія Бондарчук
Володимир Кучинський – актор, режисер. Лауреат премії ім. Василя Стуса (1988), премії «За кращу режисуру» («Забави для Фауста», фестиваль «Золотий лев», Львів, 1994; «Хвала Еросу», фестиваль «Боспорські агони», Керч, 2001; «Апокрифи», фестиваль «Боспорські агони», Керч, 2002), премії «За кращу виставу» («Забави для Фауста», фестиваль «Слов'янський вінець», Москва, 1997; «Апокрифи», фестиваль «Херсонеські ігри», Севастополь, 2001; «Хвала Еросу», фестиваль «Stobi», Македонія, 2002), Державної премії ім. Леся Курбаса (2000), Національної премії ім. Тараса Шевченка (2006).
 |
|
|
Олена Угрин
Розмову веде Олена Угрин
У маленькій кімнатці усе гуде – триває попередній монтаж повнометражної стрічки «Владика Андрей» про митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. На екрані з’являється маленький хлопчик у ярмулці. „Це син равина, дитина, яку врятував Шептицький”, – пояснює режисер фільму Олесь Янчук. За його словами, зйомки „Владики…” уже майже завершено.
|
|
|
Богдан Козак
Загальновідома думка Костянтина Станіславського, що театр починається з вішака. Проте великий засновник “системи” добре знав, що справжній театр зароджується лише під керівництвом творчої особистості. У 70-ті роки ХХ ст. таким керівником для Львівського академічного театру ім. М.Заньковецької був Сергій Володимирович Данченко.
|
|
|
Володимир Дахно
14 березня в Будинку кіно відбувся вечір пам’яті Володимира Дахна з нагоди його 75-річчя та 40-річчя появи першого фільму з серії про козаків. На вечорі виступили колеги талановитого режисера – режисери Євген Сивокінь, Давид Черкаський, Валентина Костилєва, оператор Анатолій Гаврилов. Були показані фільми Володимира Дахна, в яких проявилися його авторська індивідуальність, іскристе почуття гумору та життєствердні тенденції української анімаційної школи.
|
|
|
Тетяна Ємельянова
У квітні цього року виповнилося 110 років від дня народження видатного українського актора, режисера, педагога, народного артиста СРСР Мар’яна Крушельницького (1897-1963).
|
|
|
Маргарита Оганесян
Вірменська народна культура у фільмі Сергія Параджанова „Колір граната”
Сергій Параджанов належав до трьох народів: вірменського, грузинського та українського. Тому не дивно, що його цікавила сутність кожного з цих народів, відкриваючи яку, він і творив справжнє кіно. „Саме фольклор підказує десятки і сотні чудових знахідок” , – стверджував він. Сергій Параджанов схоплював риси нації, враховуючи найдавніші традиції та обряди. А іноді вигадував нові, як то відбулося із обрядом одягання ярма на молодят під час зйомок „Тіней забутих предків”.
|
|
|
Роман Бучко
Не всі погоджуються з поділом кіно на жанри. А вони, починаючи зі щойно придуманих, розвиваються й занепадають, потім знову відроджуються. Часто жанри змішуються, і немає чистих взірців – добрий фільм виходить на межі жанру, і найважливіше для сценариста ¬– зрозуміти не засади жанру, а типову стратегію певних жанрів для досягнення ефекту.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
