 |
|
|
| Зміст номера 2008:#3 |
|
|
|
Бесіду вів Григорій Заславец
2008 року виповнюється 67 років від дня народження Івана Миколайчука. Буковинці пам’ятають і шанують ім’я свого земляка – видатного актора, сценариста й режисера, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, заслуженого артиста, який залишив яскравий слід не тільки в українському, а й у світовому кінематографі, а також у пам’яті творчих побратимів.
Романа Балаяна, кінорежисера, народного артиста України, лауреата Державної премії СРСР під час його приїзду в Чернівці я попросив поділитися спогадами про спілкування з І.Миколайчуком, а також його власним баченням подальшого розвитку національного кіно.
 |
|
|
Бесіду вела Лариса Брюховецьк
5 березня 2008 року в Будинку кіно відбувся круглий стіл «З журбою радість обнялася...», присвячений 70-річчю Борислава Брондукова. У ньому взяли участь: народна артистка України, співачка Марія Миколайчук, дружина Б.Брондукова, актриса Катерина Брондукова, народний артист України Ярослав Гаврилюк, художниця, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка Людмила Семикіна, актриса Світлана Князєва, кінорежисер Юрій Терещенко.
|
|
|
Віталій Юрченко
Слава актора кіно має не одне обличчя. Досить раз зіграти роль, але у видатному фільмі, щоб назавжди бути записаним в історію світового кіно.
|
|
|
З архівних фондів
Фонозапис спогадів фронтового кінооператора, режисера і оператора студії «Укркінохроніка», народного артиста України Ізраїля Цалевича Гольдштейна, зроблений 25 листопада 1999 р. Оленою Савченко.
До друку фонозапис підготували Оксана Остапенко і Петро Яровенко.
|
|
|
Публікація Валерія Гайдабури
Вікна останньої квартири Йосипа Гірняка та Олімпії Добровольської в Нью-Йорку виходять на старовинну церкву. Здається, крізь неї подружжя бачило весь український світ, – очима серця, добрими і співчутливими, чесними і вимогливими. Українству, розкиданому по материках світу, а в самій Америці – її містами та містечками, важливо було (та й зараз так!) тримати один одного в полі зору – бодай час від часу бачитися на різного роду діаспорних з’їздах, а поза тим обов’язково листуватися. Як багато сьогодні можуть нам сказати ці послання!
|
|
|
Михайло Собуцький
Буває, о цій порі їх розстрілюють. Буває – гіпотетично – що-небудь на кшталт дуелі (генерал, начебто, теж офіцер). Але от, порпаючися по-кіноманському в багатій візуальній продукції 1936 року, можна випадком знайти й не таке...
|
|
|
Лариса Брюховецька
Слово, яке на сторожі
У силу «специфіки» українського життя українські письменники завжди брали на себе місію народних заступників. Таку місію свідомо взяв на себе і Григір Тютюнник, для якого правда, не завжди приваблива, була найвищою моральною заповіддю. Епіграфом до його творчості можуть бути слова Тараса Шевченка «Возвеличу отих малих рабів німих. Я на сторожі коло них поставлю слово...».
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
