 |
|
|
| Зміст номера 2017:#1 |
|
|
|
Лариса Іванишина
«Три сестри» за мотивами однойменної драми А. П. Чехова. Режисура, музичне та сценічне вирішення – Ростислав Держипільський. Хореографія – Юрій Брус. Художник костюмів – Олена Андрійчук. Дійові особи та виконавці: Прозоров Андрій Сергійович – Олексій Гнатковський; Наталя Іванівна – його наречена, потім дружина – Олеся Пасічняк; Ольга – Надія Левченко; Маша – Галина Баранкевич; Ірина – Тетяна Гірник. Кулигін Федір Ілліч, учитель гімназії; Машин чоловік – Орест Пастух; Вершинін Олександр Гнатович, підполковник, батарейний командир – Роман Луцький; Тузенбах Микола Львович, барон, поручик – Євгеній Холодняк; Сольоний Василь Васильович, штабс-капітан – Ігор Захарчук. Івано-Франківський драматичний театр, 2013
 |
|
|
Лариса Брюховецька
На сцені Волинського театру ляльок відновлено виставу «Камінний господар» за драмою Лесі Українки. Ця подія засвідчила не тільки повагу до творчості великої поетеси, а й непроминущий інтерес театру до її спадщини. «Камінного господаря» зіграно не з ляльками, а як виставу драматичного театру (на цій сцені час від часу такі вистави з’являються, тим більше, що сильний акторський склад дозволяє це робити).
|
|
|
Лариса Наумова
«У цьому полі, синьому, як льон...». За творами Василя Стуса
Виконавиця – Оксана Цимбал. Авторська музична імпровізація – Марк Токар. Незалежний театральний проект
|
|
|
 |
|
Лариса Іванишина
Людмила Натанчук – провідна актриса Волинського театру ім. Тараса Шевченка. Походить з театральної родини (батько – Петро Савош – актор Волинського театру ляльок, мати – Валентина Савош – помічник режисера того ж театру). Закінчила Луцьке училище культури і мистецтв, 2005 року – курси на базі Волинського театру (курс Анатолія Романюка) і заочне відділення акторського факультету Рівненського гуманітарного університету. З цього ж року – актриса Волинського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Ролі: Сюзон («Вісім люблячих жінок», режисер Петро Ластівка), Софія («Безталанна», режисер Федір Стригун), Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки, режисер Віталій Денисенко), Варвара Репніна у моновиставі «Стіна» за Юрієм Щербаком (моноверсія Галини Стефанової та Миколи Мерзлікіна, премія СТД ім. М. Заньковецької, 2015), Улянка у виставі «Століття Якова: перше кохання» за Володимиром Лисом (режисер Микола Яремків, 2015).
|
|
|
|
|
Олена Крутова
Олексій Лісовець (н. 1960, Київ) – театральний і кінорежисер, заслужений діяч мистецтв України. З 1988 року – в Театрі драми і комедії на Лівому березі. Ставив і в Національному театрі ім. Лесі Українки, театрі «Браво», Київській опереті, театрах Донецька, Миколаєва, Одеси. Триразовий лауреат премії «Київська пектораль» («Кращий драматичний спектакль», «Краща режисерська робота») за вистави: «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра (2005), «Не все коту масляна» О. Островського (2008), «Опіскін. Фома!» за Ф.Достоєвським (2012). Зняв телефільми: «Професор у законі» (2006), «Третій зайвий» (2007), «Чужі душі» (2009), «Арифметика підлості» (2011), «Бідна Liz» (2013), «Все повернеться» (2014) та ін.
|
|
|
Анастасія Пащенко
Серед плеяди українських аніматорів 1960–1980-х років Ірина Гурвич (1911–1995) належить до найбільш продуктивних і багатогранних. У її творчому доробку – мультиплікаційні стрічки найрізноманітніших форм і жанрів, від «дитячих» (розрахованих на наймолодшу аудиторію)
до серйозних притч.
|
|
|
Лариса Наумова
Рой Андерссон належить до незвичних режисерів уже тому, що у свої 73 роки має на рахунку лише п’ять повнометражних та кілька короткометражних фільмів. Однак його вважають найзначнішим з нині сущих шведських режисерів. Упродовж років напруженої роботи йому вдалося знайти особистий, яскраво виражений стиль, неповторний авторський почерк.
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
