До 75-річчя Івана Миколайчука було проведено чимало акцій. Національний банк України випустив ювілейну монету. Укрпошта – конверт і марку. У Чернівцях обласна наукова бібліотека опублікувала друге видання Бібліографічного покажчика, присвяченого Іванові Миколайчуку. У Чорториї відбулося свято «На гостини до Івана». В Києві провели більш аніж скромний вечір: публіка переглянула короткі записи спогадів, зафіксовані телеканалом ЗІК, а також запис диктора СТБ, який читає знаменитий вірш Ліни Костенко «Його в обличчя знали вже мільйони…», а після виступів віце-прем’єра В. Кириленка, міністра культури Є. Нищука та кількох кінематографістів показали відреставровану версію фільму «Білий птах з чорною ознакою». Після фільму публіка аплодувала стоячи.

Слід підкреслити, що чимало відзначень ювілею відбулося завдяки ініціативі знизу. Саме 15 червня, відбувся кіно-пісенний фестиваль у Вижниці, організаторами якого виступили співачки Руслана Лоцман, народна артистка України Валентина Ковальська та влада Вижниці.

А 7–9 липня в Моршині Львівської області тривав фестиваль «Іванові зґарди», присвячений 75-річчю Миколайчука. Ідея фестивалю належить мистецтвознавцю, художниці Ользі Ямборко, давній шанувальниці творчості генія українського кіно, чия творчість вже переходить у сакральний вимір і є духовною підтримкою для українців. Задум підтримала громадська організація «Асоціація розвитку і промоції Моршина». Моршин економічно розвивається, вода «Моршинська» успішно конкурує на українському ринку, на курортах удосталь людей. Вільний від лікування час не завжди є чим заповнити, хоча в курортній зоні чудовий парк, працює чимало кав’ярень і ресторанів. Однак, виявляється, що серед відпочивальників є попит і на духовну поживу. Про що засвідчили «Іванові зґарди».

Відкривали фестиваль на Івана Купала: 7 липня в літньому амфітеатрі, гарному місці, де влаштований екран і напівколом сидіння, що нагадали давньогрецькі театри просто неба. На відкритті презентували виставку дитячого малюнка «Наш Миколайчук», «Намальоване кіно», «Історія однієї квітки». Ці роботи можна було подивитись у вестибюлі Палацу культури – разом із фотовиставкою про Миколайчука вони експонувалися всі дні. Діти малювали й на асфальті, майстер-клас називався «Розмалюй “Тіні”»: малюнки робили за розкадровками Сергія Параджанова до фільму (книжку з розкадровками видала редакція «Кіно-Театру» ще 1998 року). Сфотографовані розмальовки також експонувалися.

О 19.00 мені випало сказати вступне слово перед фільмом «Тіні забутих предків». І хоча публіка пунктуальністю не відзначалася (наслідок занепаду кінопрокату), однак тішило, що глядачі прийшли і на третину заповнили залу на 800 місць. А головне, незважаючи на погану якість зображення через якість копії, що для такого фільму, як «Тіні забутих предків», недопустимо, зали не покинули. А вже коли смеркало, в літньому амфітеатрі охочі переглянули фільм Бориса Івченка «Анничка», де в одній з головних ролей знявся Миколайчук. У наступні дні показали «Білий птах», «Пропалу грамоту» і «Захар Беркут».

8 липня на просторій площі перед Палацом культури, де проходили різні майстер-класи, було розгорнуто книжкову толоку – і курортники належно оцінили її: художню і дитячу літературу купували залюбки. Я на власні очі бачила, з яким трепетом вони брали до рук і читали «Мадонну перехресть» Ліни Костенко. Того ж дня я презентувала книжки про українське кіно, випущені редакцією «Кіно-Театру», і, ясна річ, розповідь розгорталася довкола творчості Миколайчука. В дискусії «Криниця для спраглих: мотив свого/рідного краю в контексті сьогодення» взяли участь письменниці Леся Геник, Марія Дзюба і Дара Корній. Як учасник дискусії я розповідала про мотиви рідного краю в творчості Миколайчука. Безмежна тема!

9 липня шанувальники відомого українського історика Ярослава Грицака (родом із села Довге поблизу Моршина) могли послухати його лекцію «Зроби собі Україну, або Про візію українських реформ». Лектор мав успіх, і не випадково, адже непросту тему він розгорнув з ретельно опрацьованими аргументами. Були зацікавлені слухачі, були непрості запитання. Тоді ж, увечері, Львівський театр ім. Марії Заньковецької показав виставу, поставлену ще 2010 року, «Небилиці про Івана» за сценарієм Миколайчука – глядачів полонив гумор і глибокий зміст, що прочитувався за ніби жартівливими небилицями.

Насамкінець цього стислого начерку хочу привітати Олю Ямборко з організацією й успішним проведенням фестивалю. І хоча він не був такий багатолюдний, як у Чорториї, проте всі охочі змогли переглянути основні фільми з Миколайчуком, долучитися до глибоких думок Ярослава Грицака, порадіти за дітей, які також вшанували пам’ять про Івана Миколайчука, вибрати собі українську книжку до душі. Гадаю, такий цікавий фестиваль заслуговує на продовження.