Це розкішний фотоальбом, випущений за підтримки Фонду Рената Ахметова, містить, крім надрукованих у кольорі плакатів, дві дослідницькі статті, в яких проаналізовано творчі особливості художників-плакатистів, а також покажчик фільмів та покажчик імен (всі тексти і текстівки до фото – українською і англійською мовами). Сприймається як наукове відкриття, адже перед зацікавленим читачем постає по суті маловідомий ілюстративний матеріал. У фотоальбомі використано матеріали з фондів Книжкової палати України ім. Івана Федорова, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтв України, Російської наукової бібліотеки, Бібліотеки НАОМіА, Держфільмофонду РФ, Австрійського музею кіно, Художнього фонду «Нова галерея», приватних колекцій Любомира Госейка та Кирила Калініна. Дещо дивує, що не використано колекції Національної кіностудії ім. О. Довженка, а також проігноровано плакати, які друкувалися у виданні ВУФКУ – журналі «Кіно». Ймовірно, упорядники альбому ставили за мету ввести в обіг саме маловідомий матеріал, однак це також не відповідає дійсності, адже, наприклад, плакати О. Довженка – до фільмів «Боротьба велетнів» та «Синій пакет» – увійшли в обіг ще в 1970-х з виходом альбому «Довженко-художник». Звісно, що саме мало увійти до книги, – це вибір упорядників. У такого роду виданнях особливі труднощі виникають з обкладинкою: вона є обличчям і має виражати сконцентровану суть видання. Упорядники обрали плакат до фільму «Митя» Миколи Охлопкова, фільму, що становить суто російський елемент кінопродукції ВУФКУ, і це видно з плаката, на якому зображено Охлопкова (виконав головну роль) у російській косоворотці. Це зображення не зовсім мириться з назвою «Український кіноплакат». Утім, можливо, творці видання саме так розуміють суть українського?

Ілюстративний матеріал розміщено у двох розділах. У першому – «Українські кіноплакати 1920-х років» – 40 плакатів до фільмів ВУФКУ 1925–1930 років: «Укразія», «Лісовий звір», «Алім», «Боротьба велетнів», «В пазурах радвлади», «Беня Крик», «Микола Джеря», «ПКП», «Ордер на арешт», «Синій пакет», «Спартак», «Тарас Трясило», «Вибух», «Тарас Шевченко», «Два дні», «За монастирською брамою», «Кіра Кіраліна», «Млин на узліссі», «Митя», «Справа № 128», «Сумка дипкур’єра», «Черевички», «Безпритульні», «Наївний кравець», «Джальма», «За стіною», «Земля кличе», «Крізь сльози», «Хліб», «Вітер з порогів», «Лавина», «Людина з кіноапаратом», «Вибухлі дні», «Визволення», «Гість з Мекки», «Вовчі стежки», «Ентузіазм», «Земля», «Мірабо», «Перекоп». У другому – «Плакати іноземних художників до українських фільмів» – вміщено 52 плакати до названих картин (незрозуміло, чому сюди увійшли два плакати до документального фільму Віктора Туріна «Турксиб», адже це виробництво «Восток-кино», до України жодного стосунку не має, і це знижує наукову цінність видання).

Насправді плакатів було значно більше, й ті, які друкував журнал «Кіно», дають уявлення про високий рівень в Україні мистецтва кіноплаката. Як справедливо зазначає Любомир Госейко, «направду, у той час вуфківські плакати оцінювалися нарівні з західноєвропейськими. <…> Чи не найвдаліший із них – плакат до фільму «Гамбург» Володимира Баллюзека. Можна припустити, що автор непідписаного плаката був сам художник-декоратор картини, німець Гайнріх Байзенгерц. З одного боку декоратор скрупульозно відтворив у фільмі гамбурські барикадні бої повсталих робітників; з другого, щоб привернути увагу перехожого, зробив ставку на сцену танцю жіночої пари під ритм джазового оркестру, відсунувши на задній план трагічні перипетії німецьких страйків»^[1].

Видання розраховане насамперед на колекціонерів та шанувальників кіно.

1. ↑Госейко Любомир. Український кіноплакат. Від ВУФКУ – до Українфільму // Український кіноплакат 1920-х років. ВУФКУ. – К. : Національний центр Олександра Довженка, 2015. – С. 20.