|
|
|
Зміст номера 2017:#4 |
|
|
|
              Сторiнки: 1 2 3 4
|
|
|
|
Оксана Кришталева
Тарас Химич – український відеомитець, кінорежисер та кліпмейкер. Народився 1976 року у Львові. Навчався в художній школі. У 1992–1995 рр. – у Львівській академії мистецтв, після цього – в Коледжі візуальних мистецтв (College of Visual Arts) у місті Сент-Пол (штат Міннесота, США). Тарас Химич зняв майже 100 кліпів, 5 корпоративних фільмів, майже 10 реклам і арт-проектів та кілька повнометражних фільмів. Серед них «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939–1941»; 2012-го – «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939»; 2014-го – «Хроніка Української Повстанської Армії 1942–1954»; 2015-го – «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918–1919»; 2016-го – «Жива».
|
|
 
|
|
|
Ростислав Плахов-Модестов
Я агітувала його писати спогади. Однак його хвилювало інше. Ні, це не були плани, а наміри чи, точніше, мрії про новий фільм. Цей коротенький текст на одну сторінку Ростислав Петрович Плахов-Модестов переслав мені десь рік чи півтора тому. Він, режисер 30 науково-просвітницьких стрічок, шукав дорогу до нового фільму. Це мала бути не історія України, яку він чудово знав і фахово відобразив у своїх фільмах, а наша суперечлива сучасність. Як висловити і показати її, аби не перетворитися, подібно до політиків, на балакуна? І вирішення знайшлося: не коментувати, не аналізувати, а поставити питання, які йому боліли.
|
|
 
|
|  
|
Олеся Лазаренко
1989 року видавництво «Смолоскип» випустило унікальну і надзвичайно цінну книгу «Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, – документи», де репрезентовано статті й листування Леся Курбаса, відображено історичні умови, в яких режисер мусив працювати, долучено спогади його сучасників. Власне, до цього моменту хотілося би привернути сьогодні увагу. Йдеться про нарис Валерія Інкіжинова, який у 20-х роках на запрошення Леся Курбаса працював у театрі «Березіль», здійснивши постановку кількох п’єс (С. 445–466). Упорядники, певно, через насиченість документального матеріалу й брак місця обмежилися виключно роздумами самого В. Інкіжинова, його рецепціями й оцінками творчості українського режисера.
|
|
 
|
Ігор Костецький
Валерій Інкіжінов розповідає про свою працю в театрі Леся Курбаса
|
|
 
|
Лариса Брюховецька
«Два дні» – фільм режисера Георгія Стабового, знятий на Одеській кінофабриці ВУФКУ за сценарієм Соломона Лазуріна. Кінооператором був Данило Демуцький, художником – запрошений до Одеси з Німеччини Генріх Байзенгерц. Завершено фільм у листопаді 1927 року. Він вважається найкращим фільмом Георгія Стабового.
|
|
 
|
Редакція
«Німі ночі»-2017. Прем’єра фільму Ахтема Сеїтаблаєва «Чужа молитва». Успіх української стрічки на 50-му WorldFest у Г’юстоні. Український театр підкорює Німеччину. Премія імені Лесі Українки – фільму «Трубач». Ширшає коло «Мельпомени Таврії». Фестиваль Porto Franko. «Чорнобиль [не]видимий» на «Книжковому Арсеналі»-2017. Фільм Сергія Лозниці – у Каннах.
|
|
  next page >>  
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
   
   
|
|