«НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ ЛЕОНІДА ВАРПАХОВСЬКОГО»

«Всі, хто сьогодні згадує про приїзд Леоніда Варпаховського до Києва, обов’язково промовляють слово «свято».» Це цитата з нещодавно виданої книжки театрознавця, заслуженого діяча мистецтв України Бориса Курицина. У 1955 році одна з актрис Київського театру ім.Лесі Українки в листі від своєї подруги з Тбілісі отримала звістку, що у них з’явився дивовижний режисер, учень Мейєрхольда, Леонід Варпаховський, який, відсидівши 17 років у ГУЛАГу, приїхав працювати у Грузію. Тодішній директор театру ім.Лесі Українки В.Стебловський поїхав до Тбілісі, подивився вистави і запросив Варпаховського до Києва. Цей режисер створив вистави, що увійшли у золотий фонд театру: «Давним-давно», «Моральність пані Дульської», «Дерева помирають стоячи», «Дні Турбіних», «На дні». То був київський період режисера Варпаховського, потім був не менш яскравий московський. Розповіді про життя і творчий шлях Л.Варпаховського автор будує у вигляді окремих розділів-історій, зв’язаних єдиною сюжетною лінією. Прослідковує трагічну і щасливу долю митця, наголошує на його палкому бажанні працювати в театрі, величезній волі, розумі, ерудиції. Крок за кроком Б.Курицин «реставрує» час, описує маловідомі факти, знаходить найцікавіші моменти, відновлює за документами колишні вистави, відтворює художню атмосферу довоєнного театру і театру 50 — 70-х років, показує наслідки непростої ідеологічної боротьби, які відбивались на мистецькій творчості. В книжці багато імен видатних людей театру, акторів, режисерів, сценографів, композиторів. Усі вони, починаючи з головного героя оповіді, описані Б.Курициним з любов’ю і шаною, з розумінням природи театру.