Курс на молодих в українському кіно взято своєчасно: воно потребує нових сил, нових ідей, зрештою, нової стилістики, яка вже давно запанувала в мистецтві образотворчому, літературі, театрі, музиці.

Нагадаємо: 2006 року ігрові дебюти Асі Хребтової, Алли Пасікової та Наталі Ковальової були показані в Будинку кіно. Серед негучних розповідей про скромних людей, мабуть, найбільше вразили акторські роботи Миколи Боклана та Ярослава Гаврилюка у фільмі „Філософія», вразило те, як влучно й ощадливо передали вони смуток приречених на самотність героїв. Цікавими були акторські дуети і в двох інших фільмах. Наприкінці минулого року на Одеській студії було знято повнометражний дебют “Біля річки” (режисер Єва Нейман), утім український глядач його ще не бачив.

31 січня 2007 року в Будинку кіно відбулися нові прем’єри молодих – цього разу ігрових короткометражних фільмів об’єднання «Дебют» Національної кіностудії ім. О.Довженка: „Жах» «.Слабошпицького, „Жодних проблем!” Володимира Дощука, „Велика Васильківська, 8-г» Олени Бойко та «Приблуда» Валерія Ямбурського.

Дорога в кіно Валерія Ямбурського нетипова: спершу він одержав диплом інженера-будівельника, а вже тільки після цього закінчив Одеський університет ім. Мечникова, здобувши спеціальність менеджера культури. Тим часом працював на студії, зокрема у фільмі Георгія Делієва “Дрібний дощ».

Короткометражку «Приблуда» Ямбурський зняв за власним сценарієм. Фільм засвідчив, що з’явилося ще одне ім’я в українському кіно і що в цього режисера є потенціал комедіографа. А гумору глядачі потребували в усі часи.

У нехитрій розповіді про двох старих сільських диваків (Валерій Шептекіта і Ярослав Гаврилюк) і про невеликого, але досить проворного песика, який до них прибився, найприємнішим враженням залишилось безпосереднє вживання акторів у запропоновані обставини. Правдиве зображення сільського побуту й поєднання його з казковими елементами (втоплений у річці песик залишається цілим і неушкодженим). Після такої чудасії обоє старих нарешті заживуть душа в душу і припинять безглузді «іжусобиці. Це обіцяє й бадьора музика. Режисер добуває гумор з реалій сільського побуту – серед яскравих деталей, які викликають усмішку, згадаймо хоча б саморобний автомобіль, на якому їздить у своїх господарських справах герой Ярослава Гаврилюка. Та джерелом гумору є насамперед витівки головного героя – песика-приблуди.

„Братам нашим меншим присвячую” – написав у заключних титрах режисер. Можливо, на прикладі любові до «наших менших» щось залишиться у глядача доброго в душі для того, щоб поділитися не тільки з меншими, а й з просто братами. „Приблуду» вже запросили на фестивалі до Вірменії та Росії.