 |
|
|
| Зміст номера 2007:#3 |
|
|
|
Спілка кінематографістів
16 березня Національна спілка кінематографістів України провела прес-конференцію за участі секретарів НСКУ Бориса Савченка, Михайла Іллєнка, Бориса Небієрідзе, Лариси Брюховецької, директорів кіностудій «Укранімафільм» (Віктор Слєпцов), «Укркінохроніка», «Укртелефільм» (Олег Бійма), режисера Одеської кіностудії Ярослава Лупія, заступника директора Національного центру Олександра Довженка Михайла Донця і повідомила журналістам таке:
 |
|
|
Запитує Лариса Брюховецька
(продовження, початок у №2, 2007)
|
|
|
Бесіду веде Лариса Брюховецьк
– Михайле Петровичу, шлях у кіно з іншої сфери не буває легким, але ваш досвід довів,що він може бути дуже плідним. Можливо, саме з цим пов’язана особливість вашого творчого шляху: хоч як це парадоксально, тоді, як у нашій країні чимало професіоналів відійшли від кіно, ви створили фільм «Загадка Норильського повстання»...
|
|
|
Наталія Чечель
Кращі зразки української драматургії першої половини ХІХ століття, представлені «Наталкою Полтавкою» І. Котляревського (1819), «Сватанням на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка (1836) та «Назаром Стодолею» Т. Шевченка (1843), набирають рис класичності завдяки легкій пізнаваності й прозорості характеристик. Усі три п’єси присвячені сватанню, тобто народний обряд заздалегідь визначає в них драматично-театральне тло. Соціально-матеріальна нерівність партнерів рухає драматичну колізію, проявляючи характери.
|
|
|
Ярослав Гаврилюк
Останнім часом нерідко доводиться спілкуватися з журналістами, очевидно, це пов’язано з тим, що я знявся у трьох фільмах об’єднання «Дебют», крім того, запропонував «іністерству культури проект фільму про Крути. Та кожного разу в розмові з ними я згадую Івана Васильовича Миколайчука.
|
|
|
Василь Вовкун
Якась утаємниченість у цей день спала на моє галицьке село Мацошин. Зазвичай до сільського клубу завжди ходила тільки молодь, старші люди шукали духовності у церкві, але тої неділі щось сталося, – на фільм «Білий птах з чорною ознакою» йшли старі й молоді, та ще й узимку, долаючи двокілометровий шлях до сусіднього села Сопошина, де вже був Будинок культури із широкоформатним екраном.
|
|
|
Галина Денисенко
Наш родовід
Наша мати, Олександра Костівна, була лікарем, батько, Терентій Якович, інженер, народився в селі Медвин на Богуславщині. Медвин – село надзвичайної краси. Споконвіку люди тут жили з врожаю садків. У цьому селі навіть було виведено зимовий сорт яблук – медвинська циганка. Яблуні тут живуть по 125 років.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
