З минулого кіно: умови й результати

У книжці йдеться про українське ігрове кіно кінця 50-х – початку 70-х, коли на весь світ заявило про себе українське поетичне кіно. Книга складається з п’яти розділів: «В боротьбі за масового глядача», «Відродження «Голлівуда» на березі Чорного моря», «Літописці і міфотворці свого часу», «Уроки дитячих стрічок», «Художній світ кінопоетики. Неґатив і позитив прижиттєвих класиків». Авторка аналізує виробничі та ідеологічні умови творення фільмів. З одного боку — фінансові порушення, зокрема, виплата грошей за сценарні заявки відомим письменникам без подальшого написання сценаріїв, з другого – шалений ідеологічний тиск. Чого варта, наприклад, постанова Політбюро ЦК КПУ від 30 червня 1966 року «Про окремі серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О.П.Довженка». Йшлося про «Криницю для спраглих» Юрія Іллєнка та матеріал до стрічки Василя Ілляшенка «Перевірте свої годинники», яких безпідставно звинуватили у формалізмі та зайвій ускладненості. Н.Капельгородська слушно відзначає кінознавчі праці, в яких українському поетичному кіно була врешті дана справедлива оцінка: «Поетична хвиля українського кіно» (1989), «Леонід Осика» (1999) Л.Брюховецької та укладена нею збірка «Поетичне кіно: заборонена школа» (2001), «Украинское кино: проблемы одного поколения» (1987) Л.Лемешевої, «Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність» (1993, упорядники С.Щербатюк та Р.Корогодський), «Невідомий маестро» (1998) В.Луговського.
Авторка наголошує, якої великої шкоди завдали українському кіно написані на замовлення статті, в яких викривлялись уявлення про справжню художність та цінність фільмів. У той же час заборонялося критикувати фільми титулованих кінематографістів – фільми «Надзвичайна подія» В.Івченка, «Киянка» та «Родина Коцюбинських» Т.Левчука, «До останньої хвилини» В.Ісакова, «Загибель ескадри» В.Довганя авторка розглядає з сучасних позицій.
Цілком слушним є зауваження: в час, коли читачеві повернуто твори репресованих письменників, багато українських фільмів, ошельмованих радянською владою, не дістали широкого розголосу сьогодні, не повернуті глядачеві, не випущені на відеокасетах. В тому числі такий фільм, як «Прометей» Івана Кавалерідзе (1935).
Окремий розділ присвячений Одеській студії, де після ХХ з’їзду КРПС настали зміни. Розглядаючи її надбання, Капельгородська детально аналізує значення стрічки М.Хуцієва та Ф.Миронера «Весна на Зарічній вулиці». У розділі «Літописці і міфотворці» розглядаються стрічки на сучасному матеріалі. Сувора ідеологічна заданість обмежувала можливості кінематографістів, через що вони не спромоглися створити жодної картини критичного спрямування.
Нині, коли дитячі душі заповнює аморальність, що рине з екранів, актуальним видається розділ «Уроки дитячих стрічок», адже українське кіно було уважним до запитів цієї аудиторії. Сьогодні дякуємо авторам тих дитячих фільмів за «ковток свіжого повітря».
Дуже цікавим в останньому розділі є розгляд зарубіжних показів українських фільмів та їхніх оцінок тамтешніми мистецтвознавцями. Отже, маємо корисну працю, яка стане подарунком для шанувальників кіно.