 |
|
|
| Зміст номера 2019:#3 |
|
|
|
|
Сторiнки: 1 2 3
|
|
|
|
Дискусія
19 лютого 2019 р. відбулася дискусія, організована редакцією журналу «Кіно-Театр». Учасники: Олесь Янчук, кінорежисер, директор кіностудії ім. О. Довженка, голова НСКУ, Леся Воронина, письменниця, радіожурналістка, Лариса Руснак, акторка театру ім. І. Франка, народна артистка України, Тарас Томенко, сценарист і кінорежисер, член Європейської кіноакадемії, Микола Сулима, доктор філологічних наук, заступник директора Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ, Сергій Марченко, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри кінорежисури та кінодраматургії КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого, Анастасія Канівець, кінознавець, провідний спеціаліст Музею театру, музики і кіно, Лариса Наумова, кінознавець, доцент кафедри режисури телебачення КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого. Модератор – Лариса Брюховецька, головний редактор журналу «Кіно-Театр».
 |
|
|
Олександр Муратов
Існує справді цікавий кінопроект, присвячений останньому кошовому отаману Запорозького війська – славетному Петру Калнишевському, замордованому царицею Катериною на Соловках, під назвою «Лицар Дикого поля», який з абсолютно необ’єктивних причин занедбаний тим же кіноагентством.
|
|
|
Богдан Небесьо, Лариса Наумов
2017 року Центр О. Довженка видав книгу канадського дослідника, науковця українського походження Богдана Небесьо «Німа кінотрилогія Олександра Довженка», де автор пропонує особливий шлях, свій власний підхід до аналізу творчості всесвітньовідомого українського режисера. Відповідаючи на наші питання, Богдан Небесьо розказав про свою книгу та поділився думками про теоретичні засади українського кіно 1920-х років, про своє бачення сучасного українського кінопроцесу з далекої Канади і не тільки...
|
|
|
Галина Павленко
Таку назву дав своїй персональній виставці Андрій Александрович-Дочевський.
|
|
|
 |
|
Лариса Брюховецька
2 березня не стало Василя Портяка (1952–2019) – українського письменника і сценариста, автора книг: «Крислачі» (1983), «У снігах» (2006), повного зібрання новел «Охоронителі Діви» (2017). Його твори увійшли до антології «Українська мала проза XX століття». Їх перекладено англійською, угорською, чеською, словацькою, японською і білоруською мовами. За його сценаріями поставлено фільми: «Меланхолійний вальс» (1990), «Нам сурми не грали, коли ми вмирали»(1991), «Вишневі ночі» (1992), «Білий пудель» (1993), «Чия правда, чия кривда?» (1993), «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені» (1995), «Нескорений» (2000), «Залізна сотня» (2004). Його літературний сценарій «За кривду гір» було надруковано в журналі «Кіно-Театр» у 2002–2003 роках. Як бачимо, творчий ужинок Василя Портяка в кіно досить вагомий. Коли режисери наших кіностудій почали звертатися до української літератури, до української історії, цей сценарист став їм у пригоді. Тоді ж і відбулась наша розмова.
|
|
|
|
|
Любомир Госейко
В історії українського кінематографа 1928-й рік запам’ятався як знаковий у галузі промислової активізації та політичного сприйняття кіно як потенційного культурного вектора для закордону.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
