 |
|
|
| Зміст номера 2020:#4 |
|
|
|
Редакція
Здається, зовсім недавно, 12 травня 2015 року, ми відзначали в Галереї мистецтв НаУКМА 20-річчя журналу «Кіно-Театр», і ось уже йому чверть віку. Час, перенасичений подіями, ущільнюється неймовірно й набирає дедалі більшої швидкості. Є нагода озирнутися й оцінити зроблене за 25 років. Якщо скласти в одне ціле всі 149 номерів, то вийде кілька солідних томів. До речі, таку практику – експонування надбань – ми запровадили ще 2012 року, коли випустили у світ книгу «Українські обличчя кіно й театру», базовану на матеріалах журналу. Шкода, що через карантин не можемо зібратися, аби разом, як це було у 5-річчя, 10-річчя, 15-річчя та 20-річчя, відзначити дату. Та маємо слова вітань...
 |
|
|
Лариса Іванишина
Сьогодні багато шанувальників українського кіно це ім’я забули, а молодь його й не знала. А він був помітною постаттю. З’явився на кіноекрані в середині 1960-х і для багатьох режисерів став незамінним – нехай і не в головних ролях. Тому що був справжнім – і актором, і українцем.
|
|
|
Роман Росляк
Одним з агентів, який належав до близького кола О. Довженка, або ж, за визначенням працівників радянських органів держбезпеки, мав до нього прямий підхід, був «Павленко».
|
|
|
Вадим Скуратівський
Пригадаймо: не одне грецьке місто сперечалося з іншими, називаючи себе батьківщиною Гомера. Схожим чином історики кіно, цього новітнього «ноосферного» двійника давнього епосу, й досі сперечаються довкола метрики «рухомого зображення» – коли і де воно народилося? Хто його батьки? Зрештою, цивілізація уклала свого роду хронологічну «конвенцію» щодо року кінопологів. Отож, рік 1895, Франція. Зусиллями братів-інженерів Луї та Огюста Люм’єрів, спадкових фотографів високофахового фотографа (характерно: перед тим гравера, а потому літографа) з’явився оригінальний устрій, ніби в продовження «кінетографа» американця Томаса Алві Едісона (винайденого 1891 року, перший рекламний пароль 23 червня того ж року). «Кінетограф» той у Люм’єрів постає у технічно більш довершеному вигляді, «живі фотографії» стають «кінематографом».
|
|
|
 |
|
Редакція
«Чорнобильські бабусі». Українська кіноакадемія вручила нагороди у 22 номінаціях. «В першу чергу відрізають від культури…». Вчені, актори, режисери закликають змінити життя після пандемії. Кінофестивалі: зміна дат і формату. Глобальний кінофорум.
Студія «Телекон» випустила документальний серіал «1945». Німецька нагорода українському сценаристові. Режисер Заза Буадзе і його «Небо-парасолька». «Червоний. Без лінії фронту».
|
|
|
Лариса Брюховецька
«Крим. Оточені зрадою», документальний, 40 хв. Автор – Віктор Гром. Військове телебачення України, 2019
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
