 |
|
|
| Зміст номера 2009:#3 |
|
|
|
Ольга Велимчаниця
З нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя пам’ять письменника вшановують театральними постановками за його творами. У Національному театрі ім. І.Франка відбулася прем’єра «Одруження», на сцені Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва у вечір перед квітнем лунали різдвяні колядки в адаптації М.Римського-Корсакова – опера «Ніч перед Різдвом»...
 |
|
|
Олена Левченко
>У нинішньому театральному сезоні вистава «Фрьокен» режисера Андрія Приходька посіла своєрідне, окреме місце навіть щодо робіт самого Приходька на сцені театру ім. Івана Франка. Річ не лише в тому, що тут працюють непрофесійні актори, виховані режисером у театральній студії НаУКМА, – дуже значущою є та суттєва якість, яка професійно точно і спрямовано виховувалась і в якій ми пізнаємо традицію та стиль Петра Фоменка, вчителя Приходька...
|
|
|
Ганна Веселовська
Кому нині спаде на думку взяти до рук томик українських п’єс тридцятих років минулого століття і погортати, а може й навіть почитати ці драматичні тексти? Без нагальної потреби, як, наприклад, курсова, реферат чи дисертація, навряд чи хто добровільно зважиться зануритися у драматургію Якова Мамонтова, Івана Микитенка, Леоніда Первомайського та інших. ..
|
|
|
Михайло Собуцький
Самоповторення – відома слабкість голлівудських
режисерів. Сесіл де Міль двічі знімав «Десять
заповідей» – у німому варіанті 1923 року та
у звуковому кольоровому – 1956; Гічкок – «Людину, яка забагато знала» 1934 та 1956 (у США лише вдруге).
Проте доволі своєрідним є рімейк із тим самим
протагоністом на сценарій того самого автора
за тією самою п’єсою ще одного автора, зроблений іншим режисером через два десятки років після
виходу оригіналу
|
|
|
Роксоляна Свято
13 жовтня 2008 року не стало Ґійома Депардьє –
актора, на чиєму рахунку понад тридцять кіно-
і телевізійних ролей. Чимало для будь-якого актора. Особливо ж для того, який прожив лише тридцять сім років.
Ще 1995 року Ґійом отримав найвищу відзнаку
французького кінематографа – премію «Сезар» –
як молода надія кіно за роль у стрічці П’єра Сальвадорі «Підмайстри». Його ж останні ролі – в експериментальному мюзиклі Сержа Бозона «Франція»
чи соціально-психологічній драмі «Версаль» П’єра Шоллера – засвідчили, що за ці тринадцять років
актор зумів повною мірою утвердитися в французькому кінопросторі, знайшовши в ньому власне,
й, до того ж, далеко не останнє місце.
|
|
|
Ольга Ямборко
Наш нинішній кінорепертуар – річ банально проста – ми обираємо між двома етикетками: «сделано в России» та «made in USA». Про інші національні кінематографії, не кажучи про власну, критики й ті, хто просто поціновує кіно, більше звикли говорити у минулому часі, бо були там і школи, і теми, і актори, і режисери...
|
|
|
Розмову веде Лілія Бондарчук
Дмитро Суржиков – актор театру і кіно. Закінчив КНУТКТ ім. І.Карпенка-Карого (2003). Ролі: Майстерня театрального мистецтва «Сузір’я»: Микола Задорожний – «Украдене щастя» за І.Франком (режисер А.Білоус).
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра:
Лепорелло – «Звабити, але не закохатися» (режисер М.Михайличенко); Податковий інспектор – «Черга» (режисер Д.Богомазов); Месьє де Жеркур – «Небезпечні зв’язки»; Гумберт – «Лоліта» (обидві – режисер А.Білоус); Леслі – «Сильвія» (режисер О.Лісовець); Де Вальвер – «Сірано де Бержерак» (режисер А.Білоус); Бенволіо – «Ромео і Джульєтта» (режисер О.Лісовець); Бруно – «Рогоносець» (режисер О.Лісовець); Віта-лій – «Останній герой» (режисер Д.Богомазов); Міський голова Скачаєв – «Дрібний біс»; Філіп Брент, він же Шейх, він же Фредерік Фел-лоуз – «Глядачі на спектакль не допускаються» (обидві – режисер Ю.Одинокий); Деніел Джонсон – «Рожевий міст» (режисер К.Степанкова).
Знявся у фільмах: «Європейський конвой» (режисер А.Бенкендорф, «Film.ua», 2003); «Міський романс», «Міський романс – 2» (режисер В.Дяченко, «Стар Медіа», 2006); «Будинок для божевільних» (режисер А.Матешко, «Українська медійна група», «СТС», «Студія 1+1», 2006); «Ангел-охоронець» (режисер Б.Недич, «Стар Медіа», «Київ-телефільм», 2007); «Серцю не накажеш» (режисери О.Гойда, О.Тараненко, «Film.ua» спільно з «Intra Communications Inc.», 2007); «Точка повернення» (режисер О.Копєйкін, «Кінофабрика Копєйкіна», 2007); «Фабрика щастя» (режисер А.Сейтаблаєв, «Film.ua», 2007); «Червоний Лотос» (режисер М.Бернадський, «Fresh Production UA», 2008); «Право на Надію» (режисер Т.Ткаченко, «Стар Медіа», 2008); «Випадковий запис» (режисер Б.Недич, «Інтер Медіа Продакшн», Ялтинська кіностудія, 2008)
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
