 |
|
|
| Зміст номера 2013:#4 |
|
|
|
Барбара Холлендер
Агнешка Холланд у «Неопалимій купині» (Hořící Keř) зображує комунізм без чорно-білих схем.
Сіро-буре місто повне сіро-бурих людей. Прага, 16 січня 1969 року, п’ять місяців після входу військ країн Варшавського договору до Чехословаччини.
 |
|
|
Ольга Велимчаниця
Молодий театр під керівництвом Андрія Білоуса в цьому сезоні показав декілька цікавих прем’єр. Серед них, як і обіцяв новий художній керівник на початку сезону, – роботи молодих режисерів, вистави за сучасною драматургією
|
|
|
Юлій Швець
На тлі харківських вистав останнього часу, як-то «Чоловіки не плачуть», «Мужчини, що ще можуть це», «Чоловіки на межі нервового зриву»… та однієї «Шльондри з Гарлема», є два втілення класичних текстів, що на цьому гендерно нерівному танцполі, скромно притулились до пристінка.
|
|
|
Лариса Іванишина
Чомусь я не любила творчість Брехта. Може, тому, що був комуністом і його за радянських часів насаджували. І хоча потім довелося немало чути про «Берлінер ансамбль» із його цікавими інтерпретаціями Брехта, бачити виставу «Кавказьке крейдяне коло» Роберта Стуруа і захоплюватися нею, усе ж Брехт залишався чужим, стиль його не сприймався.
|
|
|
Роксоляна Свято
Іще півроку тому ім’я Александра Ґранаха мало що говорило більшості українських читачів. Хтось із дослідників історії європейського театру, звісно, міг би пов’язати це прізвище з Максом Рейнгардтом
|
|
|
Розмову вела О. Велимчаниця
Олександр Форманчук – актор Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, заслужений артист України. Закінчив Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого (2004).
|
|
|
Ольга Ямборко
Кінотрилогію «Елементи» канадсько-індійського режисера Діпи Мехти можна назвати подією, наперед не знаючи її суті, оскільки вона здобула скандальну славу задовго до свого завершення.
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
