![](image/spacer.gif) |
|
![](image/spacer.gif) |
Зміст номера 2015:#5 |
![](image/spacer.gif) |
![](image/spacer.gif) |
|
              Сторiнки: 1 2 3
|
|
|
 
![](image/spacer.gif) |
Юрій Мицик
Майк Мазуркі (справжнє ім’я – Михайло, за деякими даними – Маркіян, Мазуркевич) – популярний американський актор українського походження. Однак в Україні він майже не знаний, хоча в серії газети «День» «Україна Incognita» з’явилась про нього ґрунтовна стаття Андрія Безсмертного-Анзімірова.
![](spacer.gif) |
![](spacer.gif) |
 
![](image/spacer.gif) |
Валерій Гайдабура
Життєвий і творчий шлях Катерини Литвиненко, визначної української актриси, можна поділити на дві фази – до і після показу кінофільму «Доля Марини» в 1954 році на VII міжнародному кінофестивалі в Каннах.
![](spacer.gif) |
![](spacer.gif) |
 
![](image/spacer.gif) |
Василь Красенко
Один з найвідоміших, репрезентативних кадрів Довженкової «Землі»: могутній літній чоловік стоїть поруч із так само могутнім волом і вдивляється вдалеч... Роль діда Петра зіграв Василь Кузьмович Красенко, що в 1920–30-х активно знімався в Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Петра Чардиніна, Павла Долини, Бориса Тягна, Георгія Тасіна та ін. На жаль, про цього виконавця ролей переважно другого-третього плану відомо мало (народився у 1881-му, до революції мав власну трупу, згодом став режисером Київського колгоспного театру, працював актором на Одеській кінофабриці, де знявся у близько 27 ролях). Тим ціннішим є кожний документ, пов’язаний з його іменем. Одним із таких є рукопис Красенка, що зберігається в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Учнівський зошит без обкладинки містить цінну і цікаву інформацію про співпрацю з Олександром Довженком, елементи аналізу фільмових епізодів і образів, спогади про режисера.
Публікується вперше, зі скороченнями.
![](spacer.gif) |
![](spacer.gif) |
 
|
![](image/rubric.gif) |
![](image/spacer.gif) |
Редакція
На екрані – Києво-Могилянська академія. До 400-річчя; Польська нагорода «Добровольців Божої чоти»; Дні українського кіно в Бухаресті; «Ukrainian StreetArtFestival» у Києві, який вперше об’єднає усі street культури; «Бекендор» покажуть на Нью-Йоркському КФ; «Жива ватра» в Карлових Варах
![](spacer.gif) |
![](spacer.gif) |
 
![](image/spacer.gif) |
Лариса Брюховецька
«Мою країну – Україну» нарешті вдалося переглянути повністю, всі 26 серій. Завдяки існуванню кінотеатру українського фільму «Ліра» на Львівській площі, де серіал демонстрували в червні.
![](spacer.gif) |
![](spacer.gif) |
 
![](image/spacer.gif) |
Роксоляна Свято
Читачі «Кіно-Театру» вже знайомі з Крістіаном Петцольдом (н. 1960), німецьким кіно- й театральним режисером, неформальним лідером «берлінської кіношколи» (назва, що закріпилася за частиною випускників Берлінської академії кіно й телебачення).
В наступній після «Барбари» (2012) стрічці Петцольд повертається до німецької історії, і цього разу рушає ще далі вглиб ХХ століття, дбайливо реконструюючи вже не атмосферу соціалістичної НДР, а постнацистські реалії Берліна відразу після Другої світової, напряму відсилаючи і до трагічної сторінки ХХ століття – Голокосту.
![](spacer.gif) |
![](spacer.gif) |
 
next page >>  
|
|
![](image/spacer.gif) |
![](image/spacer.gif) |
Гарячі новини на Facebook
|
![](image/spacer.gif) |
![](image/spacer.gif) |
|
![](image/spacer.gif) |
   
   
|
![](image/spacer.gif) |