 |
|
|
| Зміст номера 2016:#2 |
|
|
|
|
Сторiнки: 1 2 3
|
|
|
|
Лариса Тарасенко
«Співай, Лоло, співай!». Олександр Чепалов за Генріхом Манном. Режисер – Дмитро Богомазов. Художник – Петро Богомазов. Актори: Оксана Жданова, Олександр Ганноченко, Андрій Самінін, Михайло Кукуюк, Леся Самаєва, Лев Сомов, Віктор Жданов, Олександр Піскунов, Олександр Комаренко. Театр драми і комедії на Лівому березі
 |
|
|
Ольга Велимчаниця
У театрі однаково актуальними та резонансними можуть бути і класичні, і сучасні тексти, інтерес у публіки викликають як знайомі кожному назви в афіші, так і імена, що їх лише відкриває театральна спільнота. Все це зумів органічно поєднати на сценах херсонського театру ім. Миколи Куліша Сергій Павлюк, режисер, який говорить із глядачами сучасною естетичною мовою та образами і повсякчас вводить у постановки впізнавану реальність.
|
|
|
Валерій Гайдабура
Валерій Грабовський. Житейське море. Федір Стригун, Таїсія Литвиненко. Художньо-документальна повість. В-во «Леополь», 2015.
|
|
|
Вікторія Ільків
Останні роки творчість і соціальна діяльність Ірми Вітовської перебувають чи не на піку популярності та активності: зйомки в кіно («Казка старого мельника») і на телебаченні («Маленькі гіганти»), вистави в театрі («Сталкери», «Четверта сестра», «Маринований аристократ», «Торчалов», «Хоровод любові»), благодійні проекти й гастрольні тури («Оскар і Рожева пані», «Кіт у кедах»), продюсування (вистава «Слава героям» Стаса Жиркова), окрім того, постійна підтримка воїнів АТО та дітей (біженців, сиріт, інвалідів, невиліковно хворих). Актриса живе і працює у ритмі nonstop – її графік розписаний по годинах, днях і місяцях, а вміння організовувати свій час є основним із завдань на сьогодні.
|
|
|
Лариса Брюховецька
Григорій Шумейко (н. 1951) – актор, режисер, викладач сценічної мови та акторської майстерності на ф-ті культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка, народний артист України. З 1974 року після закінчення КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого (майстерня Ірини Молостової) – актор Львівського Національного театру ім. М. Заньковецької. З великою групою львів’ян створив популярний театр-студію «Мета», в якому протягом 1978–1989 рр. уперше в Україні поставив твори «Маруся Чурай» Л. Костенко, «Собор» О. Гончара, «Вертеп» В. Шевчука, «Дракон» Ю. Винничука, виставу «Моє слово» за творами В. Стефаника, «Мина Мазайло» М. Куліша та просвітницькі поетичні вистави про Є. Плужника, В. Симоненка та ін.; навчався на режисерському відділенні Театрального інституту ім. Б. Щукіна (1990–1991, Москва), продовжував навчання в майстерні Сергія Данченка в КДУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого. Поєднував працю актора та режисера-постановника в Театрі ім. М. Заньковецької. Зіграв близько 100 ролей.
|
|
|
Роксоляна Свято
Британському акторові з далеко не найпростішим для запам’ятовування прізвищем лише 39 років. Але його професійним здобуткам – не кажучи про міжнародну славу – міг би позаздрити не один старший колега, і не лише у Великобританії. Лауреат премії Лоуренса Олів’є (2012), «Еммі» (2014), дворазовий номінант на «Золотий глобус» і одноразовий на «Оскар», він минулого року отримав із рук королеви орден Командора Британської імперії. Квитки на «Гамлета» в лондонському театрі «Барбікан» із ним у головній ролі, розкупили ще за рік до прем’єри в серпні 2015-го. А кінотрансляції цієї вистави з тієї-таки причини викликали небувалий міжнародний ажіотаж, зокрема й в Україні.
|
|
|
Юрій Мицик
Наталі Вуд обрала псевлонім на честь режисера Сема Вуда. В семирічному віці вона зіграла у фільмі «Завтра – назавжди» з Орсоном Веллсом, через рік – у комедії «Диво на 34-й вулиці», який став класикою. Молодша сестра Наталі Лана (1946 р. н.) теж почала рано зніматися (з 10 років). Але її кар’єра протікала в затінку сестриної слави, хоча й небезуспішно.
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
