Домашня сторінка
Актуально | Діалог | Згадаймо | Зміст | Мистецька хроніка | Музика в кіно | На екранах | На сценах | Нові книги | Обличчя | Професія: режисер | Фестивалі |

  Навігація

Останній
номер

Архів

Автори

Кіноклуб

Про нас

Пошта

Пошук

 
 
 
Розсилка
Зміст номера 2019:#5
              Сторiнки: 1 2 3 4
навігація по сторінках

  На сценах:

15. Твір, що вже став сакральним
Лариса Іванишина
«Маруся Чурай» за твором Ліни Костенко. Режисер Юрій Висоцький. Навчальний театр КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого.

 

16. Вистава на двох
Дмитро Павленко
«Макбет-17» за Вільямом Шекспіром . Режисер Євген Сидоренко. Міський палац культури Чернігова.

 

17. Історія «солом’яного» кохання
Вікторія Котенок
«Лимерівна». Режисер Іван Уривський. Національний театр імені І. Франка.

 
  Нові книги:

18. Українство в просторі «Речі Посполитої театральної»
Лідія Сніцарчук
Гарбузюк Майя. Образ України у польському театральному дискурсі ХІХ століття: стратегії та форми репрезентації : [монографія] / Майя Гарбузюк. – Львів: Простір-М, 2018. – 470 с. 

 

19. Єдність протилежностей
Лариса Наумова
Мусієнко О. С. Модернізм & авангард: єдність протилежностей. Кінематограф ХХ століття / Оксана Мусієнко. – Київ: Логос, 2018. – 400 с.

 
  Обличчя:

20. Своїм голосом. Акторський портрет Степана Олексенка
Олександр Саква
Кажу впевнено, бо пам’ятаю ясно: Степана Олексенка вперше побачив в 1971-му, ледь не півстоліття тому. Кінець травня. Літня теплінь, сезон завершується, кияни до театру йдуть кволо. За пів години у франківців почнеться «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги, і в «молодіжній» гримерці актори готуються до вистави. Давня Русь, складні перуки… З’являється і Степан Степанович, що терпіти не міг бороди й інших оздоб. Вважав: обличчя – люстро душі і нічого його заліплювати бозна-чим. Він сідає за столик, кладе легкий тон і каже колегам: «Такий чудовий вечір – грати гріх». Йому у відповідь: «Тобі ще добре, в тебе – техніка, а нам – перевтілюйся, створюй образ». Посміялися… Олексенкові тоді ще не було й 30.

 

21. Цілковито віддана своїй професії. Наталія Іванська
Вікторія Котенок
Наталія Іванська (н. 1984) – українська актриса театру і кіно, викладач. У 2001– 2005 рр. навчалася в Харківському інституті мистецтв імені І. Котляревського (нині – університет) на курсі заслуженого діяча мистецтв України Анатолія Літка. З 2003-го – актриса Харківського «Театру 19» (художній керівник і режисер – Ігор Ладенко), в якому створила близько 10 різнопланових ролей: Еллен у виставі «Любофь» за п’єсою Мюррея Шизгала «Luv», Мерседес – «Шукаю роботу» за Жорді Гальсераном, Гертруда – «Наш Гамлет» за Вільямом Шекспіром, Анна – «ЧМО» за п’єсою Володимира Жеребцова «Чморік», Назі – «Але все ж таки» за п’єсою «Дуель» Мара Байджиєва, А – у «Звірячих історіях» за Доном Нігро та ін. Грає також у виставах інших харківських театрів. Знялася у фільмах «А життя продовжується» Євгена Шишкіна, «Садівник» Олега Фіалка, «Здивуй мене» Івана Кравчишина, «Притулок» Михайла Озерова та серіалах.

 

<< previous page next page >>
 
Гарячі новини на Facebook

 
 
 
 
  Опитування

Шановний читачу!
Ми проводимо невелике опитування, що має на меті визначити преференції наших читачів. Ваші відповіді допоможуть нам зробити журнал “Кіно-Театр” ще цікавішим для Вас.

  Рубрики
Актуально | Діалог | Згадаймо | Зміст | Мистецька хроніка | Музика в кіно | На екранах | На сценах | Нові книги | Обличчя | Професія: режисер | Фестивалі |
  Навігація
Домашня | Останній номер | Автори | Архів | Кіноклуб | Про нас | Передплата | Пошук | Пошта |
  Copyright
© 2006 KTM
Всі права застережено. Використання матеріалів КТМ дозволяється за умови посилання на КТМ. Передрук, копіювання інформації в будь-якому вигляді суворо заборонено.
  Інфо
© 2006 KTM
Програмування сайту
Фролова Аліна
Системний супровід
Білослудцева М.