 |
|
|
| Зміст номера 2004:#6 |
|
|
|
Петро Яровенко
начальник відділу формування архівних фондів
Національного центру Олександра Довженка
 |
|
|
Лариса Іванишина
«...Все це матиме попит, і батьки, і бабусі з дідусями купуватимуть ці касети і диски для своїх дітей та онуків, бо ці фільми несуть багатство естетичних вражень, добро і красу...»
|
|
|
 |
|
Бесіду вела Нонна Стефанова
Богдан Жолдак 1972 року закінчив КДУ ім. Т.Г.Шевченка. Викладав у школі українську мову та літературу, організовував дитячі кіностудії. Друкується в багатьох часописах та газетах України, належить до напряму «Нова хвиля». Публікувався у перекладах за кордоном. У 1982 році оприлюднився як драматург: гопак-опера «Конотопська відьма», «Хто зрадить Брута» (обидві п’єси поставив Національний академічний театр ім. І.Франка). Інші п’єси йшли у різних театрах України. Автор сценаріїв до кінофільмів «Козаки йдуть», «Запорожець за Дунаєм», «Відьма», «Іван та кобила», «Дорога на Січ» та безлічі музичних, короткометражних ігрових, анімаційних, документальних відеострічок, концертних програм. Ведучий кількох теле- та радіопрограм. Брав участь у мистецтвознавчих конференціях і семінарах, а також у прямих мистецьких радіо- і телеефірах. Викладав у США культурологію. Створив перший в Україні майстер-клас з кінодраматургії (вища освіта) на кінофакультеті Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України.
|
|
|
Бесіду вела Лариса Брюховецьк
«Українці не навчились розуміти, що вони різні: галичани — одні, жителі Донбасу – інші. Об’єднати їх може тільки ринок у кіно.»
|
|
|
Бесіду вела Лариса Брюховецьк
«...якщо сьогодні на ринку є потреба навчати кінооператорів, ми їх і готуємо. А завтра є потреба у навчанні програмувальників, ми знаходимо людей, які хочуть вчитися, і тих, що навчають, тобто забезпечуємо конект. Ця ідея згодом була адаптована під кіно.»
|
|
|
Людмила Гуренко
Митці йдуть від нас завчасно. І протестує свідомість. Ми знову задихаємося у власній безпорадності, нас охоплюють судоми невизначеності й біль від парадоксального «Ніколи!». А він співчутливо усміхається згори. В очах з'являються скупі чоловічі сльози...
|
|
|
Валентина Антонюк
У 30-ті роки ХХ століття на кону Большого театру поряд із відоми тенорами Сергієм Лемешевим та Іваном Козловським блискуче виступав Іван Жадан (1902 — 1995), виходець з українського міста Луганська. Це були митці одного покоління й однієї страти в плані оперного амплуа. Останній не поступався майстерністю, а може, й перевищував двох інших легендарних володарів солов’їного співу. Однак його ім’я «Іван Жадан» виявилося приреченим на забуття через перебування у німецькому полоні й неповернення на батьківщину після закінчення війни.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
