 |
|
|
| Зміст номера 2007:#1 |
|
|
|
 |
|
Ельвіра Загурська
агато сказано й написано про доньку полтавського охочекомонного (добровільного кінного) козака Гордія Чурая. Одні історики, серед яких: автор чотиритомного «Малоросійського родословника» В.Модзалевський, відомий російський бібліограф М. Голіцин, визнаний знавець стародавньої літератури та народної творчості П.Владіміров, письменник і журналіст А.Шкляревський – визнають факт її існування як реальної особи; інші ж, здебільшого сучасні науковці (приміром, літературознавець П.П.Ротач) заперечують факт земної екзистенції Марусі Гордіївни Чурай. Певне світло на особистість Марусі Чурай могли б пролити матеріали сотенних канцелярій та ратушні книги, але їх поглинуло полум’я велетенської пожежі, яка охопила батьківщину Марусі Полтаву влітку 1658 року, через п’ять років після її передчасної смерті. Інші ж докази загубилися разом із значною частиною архіву Г.Квітки-Основ’яненка, котрий, як відомо, цікавився долею української піснетворки. Хоч як би там було, з часом, як сказав би Д.Толкієн, «історія стала легендою, легенда перетворилася на міф».
 |
|
|
|
|
Валеріан Ревуцький. Ванкувер
Ви мене так назвали «пан Валеріян» в листі, отож я дозволю собі в такій формі звернутися до Вас. Відразу хочу зазначити, що я не є професійний кінознавець, а моя творча діяльність пов’язана з театром. Але мені ніколи не була байдужою доля українського кіномистецтва. Я був свідком його ренесансу 1920-х років і його занепаду 1930-х.
|
|
|
Вікторія Селіванова
У видавничому Центрі ЛНУ імені Івана Франка вийшла друком книга видатного режисера, педагога і теоретика Пітера Брука «Жодних секретів. Думки про акторську майстерність і театр». До неї увійшло три тексти – «Підступність нудьги» (запис виступів Брука під час паризьких занять 1991 року), «Золота рибка» та «Жодних секретів» (доповіді в Кіото, виголошені з нагоди вручення йому нагороди фундації Інаморі в листопаді 1991-го).
|
|
|
|
|
Микола Боклан – актор театру і кіно. Закінчив КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого в 1988 році. З 1988 року працював у Молодому театрі, з 1997-го – актор Київського державного академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Театральні роботи: Сіро, «Комедія про принади гріха» Н.Макіавеллі, режисер Ю.Одинокий; Іаков, «Ти, якого кохає душа моя» Н.Птушкіної, режисер Д.Лазорко; Петрюс, «Рогоносець» Ф.Кроммелінка, режисер О.Лісовець; Тоні, «Так закінчилось літо» І.Шоу, режисер Е.Митницький; Олексій Вронський, «Анна Кареніна» Л.Толстого, режисер Е.Митницький; Фредерік Феллоуз, «Глядачі на виставу не допускаються» М.Фрейна, режисер Ю.Одинокий; Жорж Данден, «Любов часів Людовіка» Ж.-Б.Мольєра, режисер О.Дзекун; Лікар Гіббс, «Наше містечко» Т.Вайдлера, режисер Л.Зайкаускас; Лопахін, «Вишневий сад» А.Чехова, режисер Л.Зайкаускас; Сірано де Бержерак, «Сірано де Бержерак» Е.Ростана, режисер А.Білоус; Федір Орловський «26 кімнат…» А. Чехова, режисер Е.Митницький.
Знімався у фільмах: «Два кроки до тиші» (1991), режисер Ю.Тупицький; «Декілька любовних історій» (1994), режисер А.Бенкендорф; «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені» (1995), режисер О.Янчук; «Чорна рада» (2000), режисер М.Засєєв-Руденко; «Богдан Зиновій Хмельницький» (2002), режисер М.Мащенко; «Дух Землі» (2003), режисер В.Янощук; «Залізна сотня» (2004), режисер О.Янчук; «Філософія» (2005), режисер А.Пасікова.
|
|
|
Валентина Слободян
Олексій Колесник немовби створений для того, щоб втілити на екрані національний характер: високий, стрункий, з виразним обличчям, пластичний, артистичний, чудово співає, займається спортом, вправно б’ється на шаблях. Йому личать і козацький одяг, і гімнастерка, і фрак... Кінотрюки виконує без каскадерів, перед камерою почувається вільно і невимушено. Здавалося, все це мало б гарантувати йому щасливу акторську долю, глядацький успіх, визнання. І початок був багатообіцяючим...
|
|
|
Наталя Ільченко
30 жовтня 2006 року Яну Григоровичу Мєстєчкіну – відомому кінооператору і режисеру – виповнилося 90 років. Живе він в Києві, на вулиці Щорса, поблизу студії «Укркінохроніка», де працював оператором, а згодом і режисером з 17 серпня 1945 аж до пенсії 1996 року.
|
|
|
Олексій Кужельний
«Коли наближаєшся до чорної фарби – сам стаєш чорним, коли до червоної – стаєш червоним», – казали древні китайці. Це спостереження цілком відповідає чуттєвому ключу сприйняття вистав. А якщо йдеться не про перегляд окремої вистави, а про існування у фестивальному букеті спектаклів, варто говорити про випромінювання театру. Безмежна палітра тем і прийомів, форм і змістів сценічних висловлювань, мотивів і якостей хвилювання створюють неповторність мистецького форуму. Через фестивалі дух світового театру сягає нових висот, дістається незнаних глибин, осягає людські
широти.
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
