 |
|
|
| Зміст номера 2011:#1 |
|
|
|
Анна Авраменко
Зазвичай в українських кінотеатрах демонструють стрічки низької інтелектуальної й художньої вартості, що відбиває у публіки, не зацікавленої у «мясі», бажання взагалі відвідувати їх. Особливо останнім часом, коли поширився ЗD-формат й екшн-блокбастери разом з фантастикою посідають чи не найголовніше місце в розкладі кіносеансів. Утім, цієї осені у вітчизняному прокаті траплялися і винятки. Серед них «Американець» Антона Корбайна.
 |
|
|
Ольга Велимчаниця
Розум та почуття дві протилежні, але невіддільні речі, які надають цьому світу амбівалентності та, разом з тим, цілісності. Навіть у найбільш раціональну епоху Просвітництва з її культом розуму також зростає і роль сентиментальності та емоцій, що найбільш помітно в художній літературі. Як відомо, почуття завжди оживлюють розум, а розум просвітлює почуття.
|
|
|
Анна Погрібна
Восени київський театр «Вільна сцена» запропонував дві премєри «Там бути тут» за повістю «Стара» Даниїла Хармса і «Щуролов» за новелою Олександра Гріна. Обидва твори не дуже шановані українськими постановниками, та причини цього зрозумілі: похмура сугестивна проза, в якій майже відсутні діалоги, видається настільки самодостатньою, що її інсценізація ризикує перетворитися на профанацію.
|
|
|
Людмила Распутіна
Спокійно та гідно, без зайвого галасу і реклами на малій сцені Національного академічного драматичного театру імені І. Франка вже другий рік йде (точніше б сказати, живе й розвивається) незвична, як на наш час, вистава за драматичною поемою Лесі Українки «На полі крові».
|
|
|
Лариса Брюховецька
28 листопада у Львівському національному театрі ім. Марії Заньковецької відзначали ювілей одного з провідних акторів цього театру, народного артистаУкраїни, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Богдана Миколайовича Козака.
|
|
|
Редакція журналу "Кіно-Театр
Те, що Юрій Іллєнко талановитий письменник, було ясно давно, зокрема тим, хто читав його неопубліковані (опублікованих було мало) сценарії чи статті. Образність і афористичність характерна риса його письма.
|
|
|
Розмову вела О.Велимчаниця
Мистецтво, і театр зокрема, завжди виконували терапевтичну функцію, вказуючи на темні плями суспільства або окремого індивіда та затушовуючи їх емоційним сплеском чи то сміху, чи то тривоги, чи то обурення. Це парадоксальна ситуація, коли фікція, ілюзія, яким є театр в самій своїй основі, може породжувати справжнє і тому теж ставати справжнім.
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
