 |
|
|
| Зміст номера 2009:#4 |
|
|
|
|
Сторiнки: 1 2 3
|
|
|
|
Розмову веде Наталя Матяш
Мій перший візит до Молодого театру – на виставу «Севільські заручини». З першої ж дії лише один актор змусив затамувати подих. Він грав так, ніби ця вистава є сенсом його життя, незважаючи на те, що це була легка комедія. Його роль не головна, однак він був у центрі уваги.
Наступного разу йшла вистава «Дядя Ваня», де герой цього актора був безнадійно трагічним. Це вражало! Здавалося, ніби попередня вистава була неймовірно давно, хоча не минуло й місяця! Це була людина, яка прямо на сцені втрачає своє життя. Олексій Вертинський – абсолютно непередбачуваний, актор, який у кожній новій виставі переживає нове життя, що проноситься перед очима.
 |
|
|
Розмову веде Ельвіра Загурськ
Ігор Рубашкін – актор театру та кіно. Народився 1978 року. 1999 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого (російський курс, керівник – народний артист України, професор М.Рушковський). Від 2000 року – актор Нового драматичного театру на Печерську, де зіграв у виставах «Пригода Казанови» за М.Цвєтаєвою, «Майстер і Маргарита» за М.Булгаковим, «П’ять оповідань Пєлєвіна», «Закон танго» за Х.Кортасаром, П.Нерудою та Х.-Л.Борхесом, «У кожного свої дивацтва» за А.Чеховим, «Розпусник» Е.-Ем.Шмітта...
|
|
|
Ольга Ямборко
Індія, як відомо, країна контрастів. Їх характер
чи не в усій повноті відображає національний кінематограф, що давно став своєрідним феноменом світового кіно – і в маскультурній його
іпостасі, і, вдасне, в культурно-мистецькій.
|
|
|
Ольга Брюховецька
Проект «Кінотеатри» японського фотографа Хіроші Сугімото цікаво вмістити в контекст теорії кіно. Від 1970-х (за часів, коли кіно стало об’єктом активних теоретичних інтервенцій у Франції – завдяки діяльності журналів «Cahiers du Cinema», «Cinethique» – та у Великій Британії – завдяки журналу «Screen») Сугімото в Америці фотографує кінозали під час показів. Він виставляє витримку фотографії на тривалість проекції всього фільму. У результаті виходить порожній екран із білим гіпнотичним сяйвом...
|
|
|
Михайло Собуцький
Дві часто вживані фрази з психоаналітичної лаканівської буденної мудрості: «Жінка – це чоловічий фантазм» і «Чого бажає жінка?» як питання, на яке відповідь неможлива або дається в модусі істеричного заперечення. Якщо вірити Славою Жижеку, визначальним для істеричної рефлексивності бажання є «обернення неможливості вдовольнити бажання на бажання залишити саме бажання невдоволеним»...
|
|
|
 |
|
О. Велимчаниця, А. Погрібна
Цього року в останні дні весни пройшов ХІ херсонський фестиваль «Мельпомена Таврії». Не дивно, що присвячений він був 200-річчю з дня народження Миколи Гоголя. Проте організатори фестивалю не обмежувалися інсценізаціями класика, глядачі мали нагоду оцінити й інші цікаві роботи українських, російських і румунського театрів. З року в рік розширюється і жанрова палітра фестивалю. ХІ «Мельпомена Таврії» не стала винятком. Навіть більше, серед вистав запрошених так званих провінційних театрів можна побачити варті уваги роботи, які часто не мають такого розголосу, як столичні.
|
|
<< previous page
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
